За останній рік свого подвійного прем’єрства Арсеній Яценюк легко трансформувався із «камікадзе» у «реформатора». Перший постреволюційний склад Кабміну спирався ще на стару Верховну Раду 7-го скликання та більше нагадував «рятівне коло» в надскладній економічній та політичній ситуації в якій знаходилася Україна. Наступний Кабінет міністрів Арсеній Яценюк очолив вже як лідер власного нового партійного проекту «Народний фронт», який за результатами парламентських виборів із незначним відривом посів друге місце після пропрезидентської партії «Блок Петра Порошенка».
Невдовзі після створення в новій Верховній Раді коаліції «Європейська Україна», пан Яценюк вдруге за рік отримав можливість розпочати реформування країни на чолі нового уряду. Діяти новий Кабмін у 2015-2016 рр. буде не навмання, а за чітко визначеним документом, за який 11 грудня проголосували 269 народних депутатів – програму дій уряду. Документ передбачає 19 основних завдань, серед яких: прийняття і виконання держпрограми розвитку ЗСУ до 2020 року, збільшення витрат на оборону до 5% ВВП, відмова від позаблокового статусу, будівництво та облаштування кордону між Україною та Росією, розробка та реалізація концепції інформаційної безпеки України, зменшення кількості контролюючих органів та функцій, прийняття 1500 стандартів ЄС, припинення дії на території України стандартів колишнього СРСР, скорочення кількості держслужбовців на 10%, збільшення заробітної плати, впровадження електронного управління, розробка закону щодо відкриття даних, створення Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного антикорупційного бюро, створення Єдиного електронного реєстру декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру державних службовців, реформування МВС та інше.
Економічні показники говорять самі за себе: уряду «камікадзе» вдалося так-сяк втримати ситуацію на плаву, проте вже новому Кабміну «реформаторів» не обійтися без іноземної допомоги. Прогнози Міністерства економічного розвитку і торгівлі передбачають падіння реального ВВП України в 2014 р. на 4,6% (оцінки коливаються в межах від -2,9% до 8%). Експерти ж передрікають ще більш невтішні тенденції: в 2015 році дефіцит бюджету становитиме близько 13% ВВП, середній курс гривні коливатиметься на рівні 22,5 грн/дол., державний борг становитиме майже 70% ВВП, інфляція – майже 18% та падіння промислового виробництва становитиме як мінімум 11% у порівнянні із 2014 роком.
Проте уряду таки вдалося знизити витрати газу, зменшити ціну його поставки, зменшити кількість регулюючих органів з 56 до 28, скоротити кількість чиновників, розпочати процес люстрації, зменшити контролюючі функції та витрати на державний сектор, скоротити кількість податків з 22 до 11, збільшити витрати на функціонування Збройних Сил та провести часткову їх модернізацію.
Кардинальне підвищення тарифів та зміни у пенсійному, податковому та митному законодавстві – ось плата за майбутню довіру західних кредиторів, на яку підписався уряд пана Яценюка. Щоправда, основний тягар «реформ» лягатиме на плечі пересічних українців. Експерти ж обурюються: вимоги Міжнародного валютного фонду – це ще далеко не план реформування країни і рекомендують уряду публічно та системно викласти покрокову тактику майбутніх змін у державі.
Саме відсутність якісної публічної політики найбільше закидають нинішньому складу Кабінету міністрів. Комунікація відбувається несистемно, без чіткого пояснення суті самих реформ. Відсутність інформації породжує підозри у некомпетентності та створенні нових корупційних схем, задля руйнації яких країна заплатила життями під час Революції Гідності.
Результати останніх 100 днів діяльності нового уряду у питанні реформування країни – більш ніж скромні. Поки що мова йде радше про створення умов для отримання чергового траншу МВФ та декларацію намірів провести у майбутні 2 роки реформи у всіх сферах життя. До того ж, уряд не відпускає «військова лихоманка», коли доцільність кожного рішення чи бездіяльності так чи інакше можна пояснити фактором війни на Донбасі. Дана тенденція має неоднозначний вплив і на систему продукування урядових рішень: так, наприкінці грудня 2014 року Кабмін прийняв постанову №704, яка вносить зміни до Регламенту Кабінету міністрів. Зміни передбачають можливість ухвалювати урядові документи без правової експертизи Мін'юсту і розгляду на засіданні урядового комітету – фактично дана процедура скасовує внутрішній контроль за якістю й законністю урядових актів.
Тим не менш, за останні 100 днів роботи, уряд «реформаторів» все ж таки встиг запропонувати країні як позитивні, так і неоднозначні рішення, наслідки яких українці відчують вже у найближчий рік.
5 позитивних рішень Кабміну
1. Запровадження режиму надзвичайної ситуації на територіях Донецької та Луганської областей і режиму підвищеної готовності на всій території України. Необхідне і вчасне рішення в контексті складної ситуації а Донбасі. Так, згідно із урядовим рішенням, створюються регіональні координаційні центри з надзвичайних ситуацій, доручено створити резерви лікарських засобів, підготувати техніку для відновлювальних робіт та швидкого реагування на надзвичайні ситуації, передбачається створення резервних фондів та запасу продуктів харчування. На території всієї України введений особливий режим після мобілізації. Звичайно це не ключове рішення на шляху реформування країни, проте є знаковим і фаховим кроком в питанні державного реагування на ситуацію із подальшою військовою ескалацією. Фактично, уряд Яценюка ввів у дію перші рішення що відповідають реальному стану речей – країна у стані війни з іноземним агресором.
2. Реформа МВС. Ще один реальний крок, який поступово втілюється у життя зусиллями Кабміну – в лютому ВР вже прийняла зміни до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ. В парламенті також зареєстрований законопроект лідера фракції «Блоку Петра Порошенка» Юрія Луценка «Про Національну поліцію». Крім того, зусиллями першого заступника міністра внутрішніх справ Еки Згуладзе втілюється пілотний проект щодо створення патрульної поліції в Києві. Наразі кандидати вже відібрані та проходять навчання, а самі «патрульні» за задумом керівництва МВС мають з’явитися на столичних вулицях вже у червні цього року.
3. Оптимізація бюджетних витрат. Уряду таки вдалося скоротити 42 бюджетні програми та близько 80 держпроектів. За даними урядовців, це дозволить зекономити близько 48 млрд. грн, без посягань на захищені статті бюджету.
4. Суттєве урізання витрат на держапарат. Презентуючи проект Держбюджету на 2015 рік, прем’єр-міністр анонсував подальше скорочення витрат на утримання чиновницької бюрократії. «На два мільярди гривень скорочено видатки на утримання державного апарату. У новому бюджеті буде подальше скорочення видатків на утримання держапарату», – зазначив пан Яценюк.
5. Створення Міністерства інформаційної політики. Україна в стані не тільки військових дій з терористами та Росією, але й знаходиться під потужним ідеологічно-пропагандистським тиском з боку сусідньої держави. Тож рішення створити окреме відомство щодо формування проукраїнської позиції за всіма напрямками – в засобах масової інформації, в роботі із громадянами окупованих території, за кордоном – не є надто безглуздою ідеєю. Як мінімум держава задекларувала і поступово втілює своє прагнення захищати власний інформпростір та намагатися просувати власні здобутки серед громадян. Поки що до роботи міністерства є багато питань, проте відомство тільки нещодавно було сформовано з нуля і розпочало свою діяльність – давати більш ґрунтовні оцінки, на думку його очільника Юрія Стеця, можна буде вже наприкінці цього року.
5 негативних, або неоднозначних рішень Кабміну:
1. Підвищення тарифів на газ. Найбільш непопулярний крок Кабміну, якого від нього вимагали іноземні кредитори, а саме МВФ. Зростання тарифів буде різким: до кінця 2015 року тарифи на газ для населення зростуть майже вчетверо – на 280%, а на теплопостачання в півтора разу – на 66%. Цифри платіжок вже неприємно вражають пересічних українців, а на отримання субсидій претендуватимуть не тільки мало захищені верстви населення, але й цілком працездатні громадяни, адже подекуди за опалення будинку чи квартири до 100 кв. м в середньому доведеться викласти від 1500 до 3000 гривень на місяць в опалювальний сезон.
2. Обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам. Ще одна вимога МВФ від уряду, яку вже затвердили народні депутати. Відтепер працюючі пенсіонери будуть отримувати лише 50% від призначених пенсійних виплат, але не менше мінімальної пенсії за віком.
3. Замороження зарплат та пенсій. Уряд ще наприкінці минулого року анонсував режим жорсткої економії – жодної індексації зарплат, пенсій, соціальних видатків не передбачається. Ба, більше – деякі з них скорочуються: наприклад, державні витрати при оплаті харчування для молодших школярів. Слід також згадати й той факт, що жителям окупованих територій Донбасу уряд взагалі припинив будь-які соціальні виплати. Щоправда, зберігши на нинішньому рівні зарплати та пенсії, уряд разом із НБУ допустив суттєву девальвацію гривні, збільшення показників інфляції, подорожчання усіх продуктів та палива.
4. Зволікання із запуском Національного Антикорупційного бюро. Цей орган має на меті запровадити масштабну боротьбу із корупцією в середовищі високопосадовців. Попри прийняття цілої низки антикорупційних законів та підготовчого етапу щодо обрання голови відомства, жодних активних дій так і не запроваджено. За даними соціологів, саме тема корупції є найбільш болючою та резонансною серед українських громадян – саме на цій ниві вони очікують найбільших радикальних зрушень.
5. Зменшення фінансової спроможності місцевих бюджетів. У уряді гучно розпіарили суттєве розширення фінансової незалежності місцевих бюджетів, нібито віддавши їм частину податків, які будуть залишатися на місцях. Насправді в Держбюджеті-2015 уряд дійсно збільшив кількість джерел фінансових надходжень до місцевих бюджетів, однак при цьому значно скоротив обсяги наповнення регіональних скарбниць податком, який забезпечував найбільші прибутки, – з доходів фізичних осіб (ПДФО). Такий крок призведе до зубожіння місцевих бюджетів і вже точно не сприятимуть планам громад щодо розвитку місцевого самоврядування.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»