Коли міністр освіти та науки Дмитро Табачник на початку року обіцяв запровадити в усіх школах уроки плавання, уявлялось, що українські школярики гуртом підуть до басейнів та регулярно займатимуться плаванням. Однак на практиці ініціативу реалізували у формі акції, повністю переклавши відповідальність за її реалізацію на місцеві органи влади.
Згідно із зафіксованою с системі «Слово і Діло» обіцянкою міністра Дмитра Табачника, уроки плавання мали б запровадити в усіх школах та класах. Однак станом на кінець третього кварталу цього року кількість дітей, які опанували навички плавання протягом проведення акції "Урок плавання", за словами міністра, становить близько 350 тисяч осіб, а це лише невелика частина всіх школярів.
Виявилося, що «Урок плавання» - це зовсім не урок, що буде зафіксований в навчальній програмі, а лише назва загальнодержавної акції, участь в якій була рекомендована всім регіонам. Судячи з офіційних повідомлень, жодних заходів з поліпшення відповідної інфраструктури при школах не проводилось. Отож регіональні чиновники виконали директиву з центру, як змогли.
Зокрема, Дмитро Табачник в листі головам облдержадміністрацій наголосив на позитивному прикладі Чорнобаївського району Черкащини, де протягом останніх п’яти років всі учні шкіл району вчаться плавати в єдиному басейні, що розташований в райцентрі. Чи не чудовий приклад? І головне, що нові басейни будувати не потрібно. В різних регіонах навчання проводилось не лише в ДЮСШ, а й на базах відпочинку, в культурно-розважальних центрах тощо.
Тим часом, ініціативи з реконструкції або будівництва нових басейнів в регіонах досить часто стають провальними. Зокрема, в Луцьку ще з 2010 року вирішується питання будівництва школи з басейном, в Ужгороді на території колишнього муніципального басейну «Спартак» відкрився аквапарк, в Смілі прийнято рішення демонтувати басейн при загальноосвітній школі №7, в Миколаєві не вистачило коштів на реконструкцію басейнів при трьох дитсадках.
Згідно з обіцянкою Міністра молоді та спорту Равіля Сафіуліна, починаючи з 2011 року, в Україні щорічно мало б будуватись 15 п'ятдесятиметрових басейнів. Натомість в 2011 році на всю Україну було побудовано лише вісім басейнів.
Зауважимо, що ще на початку року, коли міністр освіти заявив про запровадження уроку плавання в усіх школах України вже найближчим часом, було зрозуміло, що ініціативу реалізовуватимуть «малими жертвами», точніше малими витратами. Однак хто б міг подумати, що витрат взагалі не буде? Отож, якщо й можна відзначити певні заслуги чиновників в питанні запровадження уроку плавання, то навряд чи їх варто приписувати особисто Дмитру Табачнику та його відомству.
Підкреслимо, що урок плавання запроваджувався, як акція для покращення навичок плавання у зв’язку з високою дитячою смертністю на воді. Однак запровадження уроків плавання як систематичних позитивно відобразилось би й на загальному здоров’ї дітлахів, адже хвороби опорно-рухового апарату та погіршення постави невпинно поширюються серед українців, в першу чергу, серед школярів.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»