Ткачук пообіцяв домогтися проведення антикорупційної люстрації судових, правоохоронних, податкових і митних органів

27 квітня 2017 року Тетяна Козаченко, яка першою очолила Департамент люстрації Мін'юсту, повідомила, що є 2% осіб, які досі перебувають на посадах завдяки судовим чи владним рішенням, однак підпадають під дію ЗУ «Про очищення влади». Вона додала, що в частині майнової люстрації закон провалився, тому що та передбачала перевірку на відповідність доходів до способу життя чиновників. До прикладу, у 2015 році в органах Державної фіскальної служби залишалося понад 42% осіб керівного складу, які підлягали люстрації. На думку Козаченко, тодішній керівник ДФС Роман Насіров був забов'язаний звільняти таких чиновників, але не виконував цього, поки його підлеглі у судах не отримували оскарження рішень Мін'юсту. Окрім того, люстрація не відбулася і в судовому корпусі. Офіційно вона закінчилася у листопаді 2016 року. І за її підсумками близько 1 тисячі чиновників було звільнено, ще близько 4 тисяч звільнилися за власним бажанням.

20 грудня 2016 року у Верховній Раді було зареєстровано проект закону №5563 «Про внесення змін до Закону України «Про очищення влади» (щодо вдосконалення правових норм)», одним із ініціаторів якого виступив народний депутат від фракції «Самопомочі» Сергій Кіраль. У ньому запропоновано конкретизувати строки обчислення часу перебування на державних посадах, а також зняти адміністративне навантаження з державних органів, на які чинним законодавством покладено обов'язок проводити майнову перевірку, з метою уникнення дублювання функцій НАЗК, яке, відповідно до вимог ЗУ «Про запобігання корупції», має такі ж повноваження. Станом на 10 травня 2017 року законопроект опрацьовується у відповідному комітеті ВРУ.

У передвиборчій програмі Народного фронту у 2014 році містився пункт, що необхідно ввести механізм «запровадження декларування чиновниками, політиками, суддями, працівниками прокуратури доходів і витрат, з обов`язковою перевіркою цих відомостей». ВРУ попереднього та цього скликання працювала над реалізацією цього положення.

Зокрема, в законодавство було введено кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Державні службовці мусили давати пояснення про джерела їхніх доходів і доходів членів їхніх сімей. Якщо ж чиновник не міг довести джерела доходів, то повинен був нести відповідальність – аж до кримінальної. Найтяжче покарання – ув’язнення на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Стаття про незаконне збагачення була найпотужнішим інструментом для нищення корупції та олігархії. Після запровадження цим норм, до Конституційного суду надійшло подання про визнання статті неконституційною від групи народних депутатів України. Їхні інтереси в КС представляє нардеп з "Народного фронту, глава регламентного комітету Павло Пинзеник.

Однак, 26 лютого Конституційний суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу про незаконне збагачення. Серед підписантів під поданням був Геннадій Ткачук.

Враховуючи, що народний депутат долучився до роботи по відміні положень про покарання за незаконне збагачення, що, на думку «Слово і Діло» повністю розходиться з передвиборчими заявами, обіцянка отримує статус «не виконано».