Навряд чи багато хто знає значення терміну «тристоронній соціальний діалог». Та втім саме держава, профспілки та роботодавці повинні на паритетних засадах управляти коштами фондів соцстраху: кому і як оплачувати лікарняні, кого і як оздоровлювати. У цій сфері обертаються мільярди «нічийних грошей», а значить і систему міняти старі ділки не хочуть. Але доведеться.
Захворіли? Це ваші проблеми
Ще наприкінці минулого року парламент ухвалив довгоочікуваний закон про створення єдиного Фонду соціального страхування. Новоутворення мало замінити два дітища «совка»: Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Дійсно, навіщо потрібні аж дві закриті структури, які незрозуміло як прокручують мільярди, тоді як їх утримання лягає тягарем на наші зарплати (а багатьом доводиться ховати їх від непомірних поборів у тінь)? А чи багато користі від цих фондів отримали ті, кому вони повинні служити? Запитайте у знайомих декретниць, які не можуть вибити із соцстраху свої законні гроші (інша справа, що держава зовсім не так має стимулювати народжуваність). Лікарняні не оплачують вже повсюдно, а оздоровлення за рахунок коштів фондів – це взагалі з області фантастики.
Народжуваний в муках
Отже, закон про новий єдиний фонд набув чинності від початку цього року. Але й досі нова повноцінна структура не створена, оскільки дві старі відчайдушно борються за існування. І нам точно відомо, чому вони так чіпляються за життя. Допомогли дізнатися про це суспільству активісти, які явочним порядком створили на початку липня Громадську рада Фонду соціального страхування України. Ну а що: стаття 53 нового закону цей орган передбачає, а наші з вами мільярди дуже сильно потребують якісного контролю за їх витрачанням і в захисті від банального розкрадання.
Необхідність створення Громадської ради (ГР) його творці в листі на ім'я голови правління новоствореного Фонду соціального страхування України Олега Шевчука пояснюють «критичною ситуацією щодо забезпечення конституційних прав громадян України, надання своєчасної та якісної соціальної допомоги застрахованим особам, безумовного виконання вимог, визначених Законом». Сформували ГР відомі громадські та профспілкові діячі, очолив його лідер Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» Сергій Павленко.
Без особливих церемоній, після вивчення ситуації з формуванням єдиного фонду громадські діячі констатували: процес його створення блокується і прямо саботується чиновниками органів держуправління і сторонами соціального діалогу – в тому числі і виконавчими дирекціями старих фондів, які ніяк не хочуть ліквідуватися. Бездіяльність і недбалість одних чиновників допомагає іншим активно прокручувати корупційні схеми з розкрадання та привласнення ресурсів фондів в особливо великих розмірах. Здавалося б: закон на боці тих, хто прагне зламати злочинні схеми і домагається виконання цих самих законів, адже відомі і способи і виконавці злочинів. Так у чому ж справа?
Як Соцстрах страх втратив
Пам'ятаєте «жінку з мрією» Наталію Королевську, яка керувала Мінсоцполітики при колишній владі? Скільки ж усього розкрилося про справжні масштаби і схеми розкрадань в тих же фондах – саджати не пересаджати старих функціонерів, було б бажання! А його якраз і немає у правоохоронних органів. Зовсім нещодавно міліція через «відсутність складу злочину» закрила кримінальне провадження проти заступника директора виконавчої дирекції Фонду соцстраху Станіслава Богданова. Гріхів за ним чимало, але ця справа була абсолютно безпрограшною в юридичному плані! Судіть самі: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України нібито за результатами тендеру уклав угоду з ТОВ «Інститут безпеки життєдіяльності» на проведення навчання з питань охорони праці спеціалістів з охорони праці на 17,91 мільйонів грн. Засновником цього «інституту» була профспілка «Соціал», очолювана... Станіславом Богдановим, який саме і проводив тендер в якості замовника – заступника керівника Фонду. Навчання одного співробітника, до речі, за умовами цього договору від 2013 було чомусь в два рази дорожчим, ніж ще за рік до цього. Чи потрібні якісь коментарі?
Колеги з редакції «Наші гроші» ще 2 роки тому склали топ-5 найбрудніших тендерів, що проводилися підконтрольними Мінсоцполітики структурами, в тому числі і фондами, які ніяк не хочуть сьогодні зникнути і дати дорогу створенню нового – прозорого для громадськості Фонду соцстраху. Всіх, хто цікавиться тонкощами корупції та злочинних схем ми відсилаємо до відповідної публікації, а самі продовжимо розмову про те, чи з'явиться в Україні дійсно прозорий та ефективний Фонд соціального страхування (не тільки на папері).
Корупція по-новому?
Екс-керівник Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності Олег Бондар обурений: «У новому Фонді практично все залишиться колишнім, навіть модель управління. Розподіляти бюджетні гроші, вирішувати, скільки і кому виплатити лікарняних листів, або кого і як оздоровити визначатиме група осіб. Законодавчо це називається «управління на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавцями». Це так звана колективна відповідальність тристороннього соціального діалогу». А скоріше це буде колективна безвідповідальність – рідна сестра безконтрольності.
А може ми просто надто квапимо події? Може є у Мінсоцполітики воля допомогти створенню нового фонду і взагалі – зробити сучасною і цивілізованою сферу соціального страхування в Україні, просто півроку не вистачило і потрібен ще час? У Громадській раді новоствореного Фонду соцстрахування в цьому дуже сумніваються. Досить лише одного прикладу: міністр Павло Розенко призначив керівником Департаменту соціального страхування та партнерства Мінсоцполітики Миколу Осійчука. За часів прем'єрства Миколи Азарова ця людина очолювала Департамент по роботі з персоналом, освіти та науки Міністерства охорони України (в 2010-2014 рр). За результатами опитування експертного співтовариства він потрапив до п'ятірки найбільш корумпованих чиновників МОЗ. Можливо, якби слідство у справі втікачки Раїси Богатирьової, тодішньої глави відомства, проводилося принципово і якісно, то і про непривабливі справи Осійчука багато що було б відомо офіційно. А поки є лише оперативні дані про те, що майновий стан сім'ї скромного чиновника аж ніяк не відповідає його скромним офіційним доходам.
Борис Бобров, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»