Політичні альянси в українських реаліях об'єднуються не заради досягнення спільної мети, а для протистояння спільному ворогові. В підсумку зараз провладні партії шукають внутрішні резерви для цементування «пластилінової» коаліції, а тим часом позапарламентські гравці хочуть зіграти на антиурядових настроях українців.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Традиції об'єднання. Про що свідчить поява нових опозиційних альянсів?» для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«Традицію об'єднання зусиль опозиції напередодні виборів розпочали в 1999 році. Знаменита «Канівська четвірка» – тодішній голова Верховної Ради Олександр Ткаченко, екс-спікер парламенту Олександр Мороз, колишній прем'єр-міністр Євген Марчук і мер Черкас Володимир Олійник – оголосили про створення першої в історії незалежної України політичної коаліції. Боролися тоді проти Кучми. Вже тоді перше таке угрупування стало прикладом того, яка швидко розвалюються такі об'єднання», – нагадав експерт.
Вдруге, додав політолог, опозиційним силам вдалося якось об'єднатися вже під час Помаранчевої революції.
Але навіть перемога опозиційного Ющенка в президентській кампанії вже після парламентських виборів у 2006 році увінчалася політичною кризою, обумовленою «коаліціадою».
Розбрат та чвари зрештою призвели до реваншу «Партії регіонів» та її лідера. Ось якраз під час режиму Януковича, підкреслив він, для опозиції у владі настали важкі часи. Лише після того, як за ґратами опинилися Луценко й Тимошенко, стало зрозуміло, що доведеться докласти зусиль для об'єднання та протидії Януковичу та Ко.
Однак, зазначив політолог, історія з чварами в коаліції після подій Революції Гідності повторилася, щойно політики відчули смак влади.
«Прогноз про те, що широка коаліція з 5 фракцій і з більш ніж 300 голосами в парламенті буде не дуже довготривалим союзом, виправдався. Зараз у коаліції де-факто перебувають лише 2 фракції – БПП та НФ. «Батьківщина», «Радикальна партія Олега Ляшка», «Самопоміч» уже орієнтовані на перевибори», – розмірковує Радчук.
Парламентська арифметика: чи існує у Верховній Раді коаліція?Членам правлячих партій бракує голосів для формування стабільної парламентської більшості, через що успішні голосування великою кількістю голосів перетворилися на ситуативне явище.
«Лідерські проекти в більшості своїй грають на популізмі, опозиційній риториці, позапарламентські опозиційні сили шукають потенційних союзників і політичних «важковаговиків» для чергового об'єднання», – додав політичний експерт, наводячи як приклад об'єднання Садового, Саакашвілі та співголови партії «Демальянс» Гацька.
«Опозиційні політики йдуть уторованими стежками своїх попередників: відсутність єдиного лідера, політичної програми та домовленостей «на березі». Це шлях до нової кризи», – констатував він.
На його думку, опозиційна діяльність в Україні більше схожа на пошук нового інвестора.
«Ось лише олігархів, здатних профінансувати нову об'єднану опозицію в Україні, з кожним роком дедалі меншає, а розчарування в новій партійній дійсності серед пересічних українців лише зростає», – резюмував Олександр Радчук.
Детальніше читайте в матеріалі «Традиції об'єднання. Про що свідчить поява нових опозиційних альянсів?».
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»