Третій рік президентства Петра Порошенка минає у пошуках найбільш зручних стратегій його позиціонування для переобрання на другий термін. В команді чинного глави держави розуміють, що повторити результат 2014 року, а саме виграти вибори у першому турі, Петрові Порошенку навряд чи вдасться.
Саме тому вже зараз, за два роки до наступних виборів президента, у ЗМІ активізувалася тема «другого терміну». Сама по собі така медійна артпідготовка – не що інше, як початковий запланований етап політичної технології. Її мета полягає у виявленні найбільш «зручних» і непередбачуваних конкурентів чинного глави держави, аби добре підготуватися до майбутніх спарингів з опонентами.
Під час своєї прес-конференції Петро Порошенко досить стримано відповів на запитання журналістів щодо його участі у президентських виборах. Мовляв, за два наступні роки президентських повноважень він має ще багато чого зробити. Втім, у його словах журналісти вловили натяк, що обмежуватися першим терміном Петро Олексійович не збирається. «Згідно з Конституцією, кожен громадянин, якому виповнилося 35 років, має право балотуватися в президенти. Я вже маю 35 років. І я думаю, у нас на сьогоднішній день ще зарано говорити щодо складу потенційних президентських кандидатів», - завуальовано зауважив глава держави.
В історії незалежної України протриматися на посаді два терміни поспіль на президентській посаді вдалося тільки Леоніду Кучмі. Мобілізувати електорат для переконливої перемоги стало можливим після першого туру, коли головним опонентом Кучми став тодішній лідер КПУ Петро Симоненко.
Перший раунд
За останні роки переконливих конкурентів за посаду Президента України у Петра Порошенка так і не з’явилося. Усі його опоненти, якщо вірити результатам останніх соціологічних опитувань, не мають над ним переваги в першому турі виборів. А от у другому ситуація може змінитися не на користь Петра Олексійовича.
Ціна президентського слова: чому і як Порошенко маніпулює обіцянкамиЕксперт підбив підсумки третьої річниці президентства Петра Порошенка з огляду на виконання його обіцянок.
Дихає в потилицю чинному главі держави його одвічна опонентка, лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко – вона міцно утримує «срібло» майже в усіх соцопитуваннях щодо президентських симпатій серед громадян з 2015-го року. Наступним за популярністю з певним відривом від перших двох рейтингових кандидатів йде один із лідерів «Опозиційного блоку» Юрій Бойко.
Наступають на п’яти трійці улюбленців серед опитаних українців низка кандидатів із серйозними президентськими амбіціями, проте без значного електорального ресурсу. З перемінним успіхом четверте і п’яте місця ділять між собою лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий і лідер «радикалів» Олег Ляшко. Мають гарні стартові позиції лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко й очільник ВО «Свобода» Олег Тягнибок.
Нарешті, здивувати виборців можуть лідер партії «За життя» Вадим Рабінович і «правий» кандидат Дмитро Ярош. Реальні перспективи могла б мати кандидатура лідера «Руху нових сил» екс-очільника Одеської ОДА і колишнього президента Грузії Міхеіла Саакашвілі. Однак останній до старту передвиборчої кампанії 2019 року ще матиме низку обмежень, які, згідно з українським законодавством, не дозволяють йому брати участь у перегонах.
Проте жоден із перелічених кандидатів поки не становлять явної загрози Петру Порошенку в першому турі президентських виборів. З іншого боку, падіння рейтингу чинного глави держави не дозволяє йому отримати і переконливу перемогу за прикладом 2014-го року. Залишається лиш одне – шукати «зручного» опонента.
Зручний спаринг-партнер
Поки єдиним потенційним кандидатом, який може виграти вибори у чинного глави держави 2019 року, залишається Юлія Тимошенко. Непросте завдання для політтехнологів Банкової – вивести її кандидатуру з гри вже у першому турі президентських виборів. Без таємних домовленостей і партнерів у таборі потенційних опонентів зробити це буде вкрай важко.
Гладких про передвиборчі обіцянки Порошенка: чому так важко повірити в «сліпий траст»?Політичний експерт розповів про те, чому українці не вірять у заяви Порошенка про те, що він уже не займається бізнесом.
Інтриги додає й та обставина, що сама Юлія Тимошенко може також піти ва-банк і почати заздалегідь домовлятися з конкурентами щодо об’єднання у ситуативний союз проти свого найбільш рейтингового конкурента. Згадаймо початок 2008 року, коли тодішня лідерка БЮТу вела активні перемовини про широку коаліцію з Партією регіонів. Метою було повністю нівелювати посаду президента, створивши умови для його обрання просто в парламенті. Схожа ситуація може повторитися і цього разу.
Утім, такий собі таємний «пакт про ненапад» може бути підписаний і між командою чинного президента й «Опозиційного блоку». Адже це наразі ледь не єдиний стовідсотковий метод політичної нейтралізації кандидата Тимошенко вже у першому турі. Тоді як у другому турі президентських перегонів більшість українців швидше вдруге проголосують за кандидата Порошенка, ніж за Бойка. Та й без значної частини електорату окупованого Донбасу ресурсу для мобілізації свого виборця «Опозиційному блоку» може забракнути.
Бій з тінню
Нарешті, справжнім «чорним лебедем» для Банкової може стати поява авторитетного кандидата, який не матиме негативного політичного бекґраунду чи взагалі будь-якого іміджевого шлейфу в українському політикумі.
Історія трьох років президентства Порошенка: яким було «життя по-новому»Політичний експерт підбив підсумки третьої річниці обрання Президента і розповів про головні невдачі й успіхи Петра Порошенка.
Така ситуація – найгірший сценарій для усіх кандидатів, адже поява «несистемного» кандидата може змінити усі розклади в довготривалій перспективі. Кандидату без бекґраунду не потрібно домовлятися з конкурентами, варто лиш обрати вигідну позицію і впевнено йти до мети, не озираючись на критику конкурентів.
Втім, чекати на появу «месії» марно, а середовище для зародження такого кандидата вкрай неоднорідне. До того ж Банкова заздалегідь подбала про такий сценарій, вправно запустивши у ЗМІ історію з попередніми «закритими» соцопитуванням щодо найбільш рейтингових кандидатів на посаду президента. Серед них вже на третьому місці «несподівано» опинився співак Святослав Вакарчук, який, безумовно, має величезний авторитет серед великої частини українців, більшість із яких – молодь.
Саме ефект втоми і тривалого очікування змін серед українців може зіграти злий жарт із чинним главою держави напередодні підготовки до його походу на другий термін. Адже Петро Порошенко, як і його колишній соратник Віктор Ющенко, на початку свого президентства отримали на виборах неймовірний кредит довіри від громадян. При цьому обидва, попри свою опозиційну риторику до провладних кандидатів, самі були «продуктом системи». Під час президентства Кучми, у 1999-2001 роки, Ющенко обіймав посаду прем’єр-міністра, а до того був головою правління Національного банку України під час прем’єрства Павла Лазаренка. Порошенко має ще більш цікаві факти співпраці з представниками влади, проти якої вже 2013 року виступав з трибуни Майдану: протягом 2012 року він працював міністром економічного розвитку і торгівлі України в уряді Миколи Азарова, а на початку 2000-их років був одним із співзасновників Партії регіонів.
Тож «несистемний» кандидат може привернути увагу «втомлених» синдромом утрати надії українців. Як боротися з таким такими тенденціями – ще одне завдання на наступні два роки для команди чинного глави держави.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»