Нафтопровід «Одеса-Броди» замислювався як перспективний проект з транспортування каспійської нафти в країни Європи і зниження російського впливу на нафтову галузь України, але за 20 років свого існування все ще не добудований повністю. «Слово і Діло» розбиралося в історії амбітного проекту.
Будівництво нафтопроводу «Одеса-Броди» почалося в 1996 році під час президентства Леоніда Кучми для транзиту каспійської нафти в країни Європи повз Росію і завершилося в 2001 році. Метою проекту було домогтися диверсифікації в енергетичній галузі та знизити рівень впливу РФ.
Загальна довжина трубопроводу становила 674 кілометри при потужності 14,5 мільйона тонн нафти на рік, причому його будівництво обійшлося в 550 мільйонів гривень (за курсом 2001 року – трохи більше 100 мільйонів доларів).
Три роки після будівництва нафтопровід успішно простоював, і лише в 2004 році був створений українсько-польський консорціум «Сарматія», який повинен був добудувати трубопровід до польських Гданська і Плоцька. Однак роботи так і не почалися, оскільки без гарантій постачальників нафти не вдалося знайти джерела фінансування будівництва.
В результаті виникла ідея використовувати трубу для реверсу російської нафти, яка йшла до Словаччини через нафтопровід «Дружба» – він також проходить через Броди. Спільна російсько-британська «ТНК-ВР» запропонувала прокачувати нафту для її відвантаження в одеському порту «Південний», причому на досить вигідних умовах, які дозволили за рік окупити вартість будівництва трубопроводу.
За договором з компанією в період з 2005 по 2007 в напрямку Одеси трубопроводом прокачувалося 9,1 мільйона тонн нафти щороку. У цей період президент Віктора Ющенко дав кілька обіцянок добудувати нафтопровід на польській ділянці, припинити реверс і знайти джерела для аверсних поставок, однак на практиці вони не були реалізовані.
2009 року Ющенко підписав указ щодо аверсного використання нафтопроводу, і до 2010 реверсне використання трубопроводу завершилося. Стартувала експлуатація в зворотному напрямку, але обсяги прокачаної нафти в 2010 році склали всього лише 80 тисяч тонн.
За дворічним контрактом на постачання азербайджанської нафти в Білорусь, яка саме переживала черговий виток загострення стосунків з Росією, через «Одеса-Броди» планувалося прокачувати по чотири мільйони тонн нафти на рік протягом 2011-2012 років, однак реальні обсяги були вдвічі нижчі, внаслідок чого українська сторона залишилася зі збитками.
У 2011 році не реалізованим залишився проект прокачування невеликої кількості азербайджанської нафти в Чехію. На думку деяких експертів, проект був зірваний під тиском РФ – Словаччина не дала дозволу на транспортування нафти через свою територію, і державний оператор трубопроводу – «Укртранснафта» – зазнав збитків у розмірі понад 400 мільйонів гривень.
2013 року нафтопроводом зацікавився Сергій Курченко, який планував повернутися до ідеї використання труби в реверсному режимі для поставок нафти на Одеський НПЗ, однак Майдан зірвав його плани. У тому ж 2013-му Єврокомісія визнала пріоритетним напрямком будівництво нафтопроводу на ділянці Броди – Адамова Застава (Плоцьк, Польща): вартість будівництва оцінили у 485 мільйонів євро.
Після початку російської агресії нафтопровід знову простоював протягом двох років – з 2014 по 2016 роки, причому за цей час керівництво «Укртранснафти» встигло відкачати з нафтопроводу технологічну нафту в резервуари «Привату», і повернути нафту не вдалося навіть після виграних державою судів.
2016 року президент Петро Порошенко заявив, що нафтопровід «Одеса-Броди» буде відроджено, і «Укртранснафта» заявила про готовність до транзиту азербайджанської нафти в країни центральної Європи. При цьому ділянка Броди-Адамова Застава все ще не побудована: для транспортування нафти планується використовувати білоруську частину нафтопроводу «Дружба» на ділянці Мозир-Плоцьк, хоча поки не зовсім ясно, наскільки вигідна така схема транзиту для України.
Також в рубриці «Місцеві легенди України»:
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»