«Російський слід» – чарівні слова, вимовивши які, наша влада (і особливо силовики) з ідіотською посмішкою на обличчі знімає із себе будь-яку відповідальність за найбільш дикі надзвичайні події в країні. Масштабна хакерська атака, вбивство у центрі Києва найціннішого свідка у справі Януковича, екс-депутата Держдуми Дениса Вороненкова, зухвалий теракт у столиці, що забрав життя полковника Максима Шаповала з військової розвідки, вибух автомобіля СБУ на Донбасі – у всьому цьому миттєво звинуватили Москву. Воно-то так, можливо, і є, але в наших реаліях фраза «російський слід» – це фактично заява про те, що справа не буде розкрита.
Відчуття нереальності того, що відбувається, не покидало перші пару годин з моменту початку атаки на Україну комп'ютерного вірусу Petya А цього вівторка. Насамперед в хід пішли жарти про те, що от-от очікується випуск антивіруса Yulya, і що вірус-тезка нашого президента не дарма напав першим ділом на українські банки – теж дуже любить гроші. Та жарти потьмяніли, коли після банків вірус атакував супермаркети, клініки, автозаправки, редакції ЗМІ, великі фірми.
У Microsoft назвали причину кібератак проти УкраїниУ компанії розповіли, що зараження новою версією вірусу почалися саме з України, де були уражені понад 12,5 тисяч комп'ютерів.
За радянською традицією, наші владоможці довго зберігали гробову мовчанку – так само, як після аварії на Чорнобильській АЕС 31 рік тому. І це навіть попри те, що зараження комерційних і держбанків почалося через системи електронних платежів Нацбанку. Вірус вивів з ладу об'єкти інфраструктури, енергетики й безлічі держустанов – ситуація дуже серйозна, і ми досі не знаємо про реальні небезпеки та їхні можливі наслідки. Хоча ні – заступник глави Адміністрації президента Дмитро Шимків похвалився у Facebook, що на Банковій усе в порядку, і покартав усіх інших за «відсутність інвестицій у людський капітал, інформаційну інфраструктуру, технологічні та організаційні процеси кіберзахисту», назвавши це «халатністю». Що ж, і на тому спасибі. Але ще більш круто похвалилася «Укрпошта», заявивши, що 10 тисяч їхніх відділень, де в очі ніколи не бачили комп'ютерів, працюють у штатному режимі.
Отже, Росія напала на Україну на віртуальному фронті, за допомогою кіберзброї – найпопулярніша версія події в перші години після атаки. На користь цієї версії свідчило те, що навіть після сплати необхідних 300 доларів (у криптовалюті – біткоїнах) «Петя» не дешифрував дані на комп'ютері за допомогою обіцяного ключа. Тобто відверто «кидав», тому вірус називали також і «Путя». Але до вечора вівторка жертвою вірусу стали безліч компаній у Росії, в тому числі нафтові гіганти. Про те, чи постраждали комп'ютери в держорганах, зрозуміло, інформації немає. І тільки після цього почалися атаки на європейських користувачів – зокрема, у Великобританії робота безлічі медустанов виявилася паралізованою, адже там давно абсолютно все комп'ютеризовано – від медичних карт пацієнтів, результатів аналізів до медичної техніки. Хіба стали б кремлівські хакери для відводу очей убивати комп'ютерні системи своїх годувальників – нафтовиків, адже це не українські чи сирійські жінки й діти, яких росіяни вбивають із легкістю. Крім того, охочі до символізму наші північні сусіди радше приурочили б атаку до 22 червня – Дня нападу фашистської Німеччини на СРСР. Хоч день напередодні вихідного – Дня Конституції – теж непогано підходив. Та ні, якщо це й справа рук росіян, то не по команді з Кремля.
СБУ: кібератака була спланованою і відбувалася в кілька етапівЗа попередніми оцінками Служби безпеки України масована атака вірусу-шифрувальника на банки, держпідприємства і великі компанії країни була спланована заздалегідь і проходила в кілька етапів.
За звичкою знаходити в усьому позитив відзначу, що ця історія змусила ситих і безтурботних киян відчути, що війна – вона не десь далеко на сході і в теленовинах, а зовсім поруч. Вона може прийти звідти, звідки не чекали: чи то вразити комп'ютерні мережі, чи то змусити злетіти в повітря авто посеред київської дороги. Але поки мовчала влада, багато корисних порад дали експерти – про те, як закрити «дірки» в комп'ютерах на платформі Windows, і навіть випустили інструкцію з генерування коду дешифрування. А наша кіберполіція лише рапортує, що отримала вже понад тисячу звернень у зв'язку з атакою, і що вже відкрила 23 кримінальні провадження. Можна уявити, як потирають руки продавці комп'ютерів, адже багатьом компаніям і установам доведеться в екстреному порядку замінити техніку, що вийшла з ладу.
Кібервійна все спише? Ну, нехай – сервіс реєстрації шлюбів накрив Petya. А який вірус вивів з ладу портал для абітурієнтів, які не можуть заповнити анкети для вступу до ВНЗ? Petya там точно ні до чого. Задовго до Petya були серйозні збої в роботі порталу електронних декларацій. Без усіляких вірусів ігноруються постанови уряду про обов'язкову наявність терміналів для оплати картою в усіх торгових закладах. У безлічі фірм на питання про те, чи можна у них розрахуватися карткою, відповідають: «Звичайно, зробіть переклад на карту нашого директора», і їм навіть у голову не приходить, що це зовсім не оплата картою, а банківський переказ, недоступний для тих, хто хотів розплатитися кредиткою (тому що прирівнюється до зняття готівки). Україна, що ледве і з великим скрипом почала комп'ютеризуватися, може зробити великий стрибок назад – противники нових технологій тепер мають «козир»: навіщо нам ваші комп'ютери і термінали, які ламаються, якщо наші калькулятори і руки для перерахунку грошей ніколи не «виснуть»?
Максим Кречетов, спеціально для «Слово і Діло»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»