Минулого тижня народні депутати дали «зелене світло» новому Виборчому кодексу. З мінімально необхідними 226 голосами вони ухвалили за основу проект Виборчого кодексу авторства Андрія Парубія, нардепів Олександра Черненка та Леоніда Ємця.
Таким чином, народні депутати парламентської більшості лише на 3-й рік повноважень почали виконувати обіцянки, зафіксовані в коаліційній угоді 2014 року. Зокрема, в розділі IV угоди йдеться про «відмову від змішаної (пропорційно-мажоритарної) виборчої системи та запровадження пропорційної виборчої системи виборів до Верховної Ради, за якої виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів у багатомандатних виборчих округах (пропорційна система з відкритими списками)».
Усі попередні дедлайни ухвалення нового виборчого законодавства були зірвані, адже народні обранці в післяреволюційному запалі обіцяли ухвалити відповідні зміни до законодавства ще в першому кварталі 2015 року. Зрештою, нинішній проект Виборчого кодексу, який налічує понад 400 сторінок, був поданий авторами ще в лютому 2015 року. І до цього часу лежав нерухомо в профільному комітеті.
Чому ж нардепи вирішили винести на розгляд проект Виборчого кодексу саме зараз? І що сприяло такому злагодженому голосуванню?
Тиск вулиці чи політичні інтриги?
Є кілька версій, яким чином нинішній кодекс таки пройшов перше голосування в парламенті. Згідно з першою, народні депутати просто «недооцінили» власні можливості. Експерти подейкують, що успішне голосування – це результат збігу низки випадковостей.
Виборча реформа: хто дав вирішальні голоси?Ми вирішили наочно показати, як парламентські фракції та групи голосували за проект нового Виборчого кодексу.
Так, народні депутати з коаліції були впевнені, що нові виборчі правила не наберуть необхідної кількості голосів. Тому вирішили голосувати, щоб не втрачати обличчя перед потенційними виборцями: мовляв, зробили все, що могли, кодекс не знайшов підтримки в більшості депутатського складу парламенту. Втім, стратегічною помилкою було те, що такою самою логікою керувалися й решта нардепів, серед яких навіть мажоритарники та позафракційні. Ба більше, зміни у виборчому законодавстві авторства своїх непримиримих опонентів підтримали навіть народні депутати від «Опозиційного блоку». Своє голосування вони пояснили тим, що завжди підтримували саме пропорційну систему виборів, а значить, новий кодекс для них як ніколи вигідний. Дійсно дуже дивний збіг обставин.
Народні депутати, які представляють міжфракційне об’єднання «Єврооптимісти», взагалі вважають, що такий несподіваний успіх насправді був прогнозованим, адже ухвалення нового виборчого законодавства вимагали громадяни, які в жовтні-листопаді підтримали акції протестів біля стін парламенту. Мовляв, якби не тиск активістів та небайдужих українців, кодекс і далі б лежав десь у комітетах Верховної Ради.
Ще один цікавий збіг полягає в тому, що одним з авторів кодексу є нинішній голова парламенту Андрій Парубій, який так чи інакше діє в інтересах «Народного фронту», за списками якого й потрапив до Верховної Ради. Наприкінці минулого тижня стало зрозуміло, що «Народний фронт» не збирається грати в піддавки з пропрезидентською командою й готовий піти в наступ за кількома принциповими пунктам. Саме наступ на нинішню мажоритарну складову виборів до парламенту є суттєвим зазіханням на сфери інтересів пропрезидентської команди. БПП за будь-яких розкладів навряд чи зможе показати гарний результат на майбутніх виборів без мажоритарників, які потім кількісно долучаться до фракції. Саме тому успішне голосування виборчого кодексу з високою ймовірністю є результатом певної інтриги зі складовими політичного шантажу.
Загрози чи можливості?
Головною новацією Виборчого кодексу для громадян є запровадження замість змішаної повністю пропорційної системи виборів народних депутатів. Щодо «відкритості» списків у експертів є певні побоювання, адже на першому етапі висунення кандидатів до партійних списків головну роль відіграватимуть саме керівництво партії та з’їзд.
Хто з українських політиків обіцяв відкрити виборчі списки«Слово і Діло» пригадало, хто обіцяв дати українцям право обирати людей, які мають право балотуватися в парламент за списками партій.
Згідно з кодексом, пропонується створити 27 регіональних округів (відповідатимуть межам областей, окрім двох міст – Києва та Дніпра, кожне з яких поділили на 2 округи). До слова, поки що окупований Крим та Севастополь увійдуть до Південного округу разом із Херсонською областю.
На з'їзді кожна партія запропонує єдиний загальнонаціональний список кандидатів. При цьому частина кандидатів із загальнонаціонального списку мають представляти свої регіони, тоді як кожен регіон має висунути не менш ніж 5 кандидатів.
На виборах громадяни зможуть голосувати за партію та відповідного кандидата зі свого регіонального списку. При цьому українці можуть не обирати кандидатів, а проголосувати лише за партію. Таким чином, саме виборці мають визначитися з довірою до конкретної політичної сили та надати оцінку кандидатам зі списку партії. Це однозначно один із позитивних моментів проекту Виборчого кодексу.
Крім того, важливою зміною є й зниження прохідного бар'єра для партій до 4% (зараз він становить 5%). Щоправда, на думку політологів, така «планка» є компромісним варіантом, адже за пропорційної системи було б доречніше знизити бар'єр хоча б до 3%.
Негативом нового кодексу є те, що громадянам не пропонується взяти участь у формуванні самих списків на етапі визначення кандидатів. Тобто формально вони можуть це зробити, якщо є членами конкретної партії та стануть делегатами відповідного з’їзду. А що робити громадянам, які не є партійними функціонерами? Система нових правил пропонує їм лише один вихід – створювати власну політичну силу.
Ще одна важлива обставина, яку слід врахувати при голосуванні за новий кодекс, полягає в посиленні ролі ЦВК щодо визначення виборчих квот для партій, які подолають 4% бар'єр на виборах. Ризик є в тому, що зі зміною виборчих правил треба терміново змінювати й склад самого Центрвиборчкому. Це питання так само безнадійно застрягло в нетрях політичних інтриг.
Марні очікування
Як би там не було, новий Виборчий кодекс – поки, безумовно, є найкращою альтернативою чинному виборчому законодавству. Звісно, він потребує доопрацювання, однак наразі його подальшому ухваленню радше заважають не політичні дискусії навколо вдосконалення норм, а відсутність відповідної політичної волі.
Виборча реформа: чи допоможе це оновити парламентПарламентарі підтримали зміни виборчих правил у першому читанні. Чи допоможе це запустити процес оновлення українського парламенту, міркували експерти.
Перш за все за кодекс у другому читанні навряд чи проголосує пропрезидентська фракція БПП. Низка нардепів від цієї політсили та й сама тональність Банкової вказують на неприпустимість та несвоєчасність змін у виборчому законодавстві. Головна загроза, на думку соратників президента, полягає в можливих відцентрових тенденціях з ухилами до сепаратизму. Мовляв, регіоналізація списків призведе до суттєвого посилення місцевих еліт, які часто можуть діяти проти загальнонаціональних інтересів. Що ж, така думка має право на існування, хоча рівень загрози дещо переоцінений. Щоправда, на боці аргументів пропрезидентської команди є незавершений конфлікт на Донбасі й низка прихованих загроз в інших регіонах.
Однак шанс на те, що новий Виборчий кодекс таки буде ухвалений, є. Успішне голосування за нові виборчі правила відзначили європейські партнери України. А значить, вони пильно стежать за розвитком подій у цій сфері й влаштувати демарш народним депутатам, особливо з фракції БПП, буде вкрай непросто. Провал у підтримці проекту Виборчого кодексу в другому читанні стане таким собі «жирним мінусом» у скарбничці досягнень чинної влади з боку західних партнерів.
До того ж ситуацію може підігріти й вулиця. Принаймні влаштувати гучний супровід голосуванню народних депутатів можуть все ті ж громадські активісти, якщо вони заздалегідь подбають про підтримку своїх дій серед пересічних громадян. Пояснити хитросплетіння нових виборчих правил на побутовому рівні й за такі короткі терміни буде вкрай склвдно. Тож, скоріш за все, сподіватися можна лише на гучний розголос та недалекоглядність політичних інтриганів. Як не прикро це визнавати, однак лише сукупність цих факторів не дозволить вчергове поховати ідею пропорційної системи з відкритими виборчими списками.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»