Пояснюючи причини краху Радянського Союзу, один відомий західний «совєтолог» свого часу зазначив, що СРСР безславно поступився Заходу в тому числі й через те, що танкові дивізії виявилися безсилими проти «Бітлз». Заради справедливості варто сказати, що самі по собі «Бітлз» також навряд чи встояли б перед танковими дивізіями радянської армії, якби не мали за спиною танкових дивізій НАТО та економічної потуги капіталістичного світу. Втім, як би там не було, але «совєтолог» таки мав рацію, справедливо відзначаючи важливе значення культури в конфліктах та військових протистояннях сучасності.
З огляду на це, питання забезпечення інформаційної безпеки та ефективної гуманітарної політики на сьогодні не менш важливі, ніж розбудова економіки чи модернізація збройних сил. Особливо актуально це в умовах протидії «гібридній» агресії, де військова складова, за великим рахунком, виконує лише допоміжну функцію, а важлива складова протистояння відбувається саме в інформаційній сфері. Отже, зусилля української влади, спрямовані на захист вітчизняного інформаційного і гуманітарного простору від атак з боку російського агітпропу, є цілком закономірним і необхідним кроком. Втім, на превеликий жаль, ці кроки часто виявляються недостатніми, малоефективними, а іноді навіть шкідливими. Доволі показовим у цьому сені є останні пропозиції Держкомтелерадіо щодо запровадження санкцій проти російських видавництв, які видають та поширюють «літературу» відверто антиукраїнського змісту.
У Гройсмана підтримали запровадження санкцій проти видавництв РФВіце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко ініціював запровадження санкцій проти 12 російських видавництв, що друкують книжки антиукраїнського змісту.
На перший погляд, такі заходи видаються вкрай необхідними. Втім, якщо подивитися на проблему глибше й ширше, стане зрозуміло, що Держкомтелерадіо, керуючись абсолютно правильною мотивацією, насправді не лише не досягне бажаного результату, але й може навіть ускладнити ситуацію.
Спочатку кілька цифр для розуміння ситуації на вітчизняному книжковому ринку. Наразі мені доводилося зустрічати такі дані, які в найзагальнішому вигляді характеризують книжковий ринок України: 1) навчальна література – близько 60 млн дол. США на рік (практично 100% українські видавництва); 2) комерційна література, яка легально потрапляє на український ринок (85% українські видавництва – близько 51 млн дол.; 15% російські та інші іноземні видавництва – 9 млн дол.); 3) контрабандна продукція з РФ та контрафакт (щонайменше 50% якого виробляється в Україні) – 50 млн дол.
А тепер поміркуємо, на який сегмент ринку вплинуть санкції. Думаю, не складно помітити, що заборона легальної продукції російських видавництв стосуватиметься в кращому разі лише 15% легального книжкового ринку України. Не важко передбачити й потенційні наслідки такого кроку: поліпшення умов для суб’єктів, які пасуться в «сірій зоні» – на контрабандній та контрафактній частинах ринку, через зникнення легальних конкурентів. Між іншим на кожне видання, яке легально реалізується в Україні, необхідно отримати ліцензію, а відповідно, пройти певні процедури контролю з боку державних органів. Натомість заборона «легальної діяльності», яка неминуче призведе до зростання «сірої зони», матиме одним зі своїх наслідків втрату державою бодай якихось інструментів впливу на цей сегмент книжкового ринку, а відповідно, обмежить її здатність контролювати, бодай формально, якість та зміст продукції на ньому.
І я вже не кажу про наслідки для книжкових мереж, а головне невеличких книгарень, які наразі реалізують легальну книжкову продукцію з РФ. Ділки «чорного ринку» не лише переживуть «санкції», але й, скоріш за все, ще й нагріють руки, а ось ті, хто працює «в білу», гарантовано зазнають якщо не катастрофічних, то відчутних збитків. А якщо згадати про частину українських видавництв, які працюють на російський ринок, а відповідно, можуть стати жертвами відповідних санкцій з боку РФ, економічні наслідки запровадження заборони на продукцію російських видавництв в Україні можуть мати величезний негативні наслідки, не давши жодних позитивних.
В Україну заборонили ввезення чергових книг із РосіїДержавний комітет України з питань телебачення і радіомовлення заборонив ввезення до країни ще дев'яти російських видань.
З огляду на викладене вище, хотілося б сказати лише кілька речей. По-перше, безумовно, держава має захищати свій інформаційний і гуманітарний простір від продукції, яка становить загрозу національній безпеці та державному суверенітету, але робити це потрібно виходячи з аналізу реальної ситуації й спираючись на розуміння процесів, які відбуваються у відповідній галузі. По-друге, пропозиції Деркомтелерадіо щодо запровадження санкцій проти російських видавництв не дадуть бажаного результату й сприятимуть лише зростанню «тіньового ринку». По-третє, для початку необхідно посилити боротьбу з контрабандною та контрафактною продукцією, оскільки саме цими каналами в Україну потрапляє левова частка «літератури» відверто антиукраїнського змісту. По-четверте, вдосконалити дозвільну систему, яка унеможливила б легальне потрапляння та реалізацію книжкових видань, зміст яких спрямований на ліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права та свободи людини тощо. По-п'яте, посилити систему контролю за поширенням іноземної літератури в Україні, зокрема за місцями її продажу.
Без реалізації комплексу цих заходів «ініціативи» Держкомтелерадіо щодо санкцій проти російських видавництв будуть «пострілом у молоко» і не дадуть жодних бажаних результатів. На жаль...
Звісно, якщо не вважати результатом стрімке зростання доходів гравців «чорного ринку» та їхніх кураторів із високих владних кабінетів, які під патріотичною риторикою часто цинічно приховують свої власні меркантильні інтереси.
Валентин Гладких, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»