Найвищий рівень цинізму в українській політиці зробив громадян уже максимально «твердошкірими» – українця не проб'єш сьогодні ані корупційно-офшорними скандалами навколо вищого керівництва країни, ані співпрацею політиків першого ешелону з агресором, ані тим більше пікантними особливостями особистого життя окремих діячів. Здавалося б – ну чим ще можна сьогодні здивувати українського виборця? Виявляється, маніпуляції із соціологією були й залишаються дієвими методами «коригування» наших електоральних симпатій. Як це працює в деталях – предмет наукового дослідження, ми ж розглянемо лише найзагальніші принципи на прикладі попередніх президентських кампаній.
Дані соцопитувань уже давно стали ефективним політтехнологічним методом виборчої кампанії: вони істотно впливають на результати виборів, а найбільшою мірою – напередодні голосування.
Формуюча соціологія
Дані рейтингів здатні мобілізувати симпатиків політика, якому «зовсім трохи» не вистачає для перемоги. Або ж переконати виборця віддати голос не за свого фаворита, який, згідно з рейтингами, взагалі «непрохідний», а за відносно близького за ідеологією з числа лідерів перегонів: «Так уже склалося, що кожен хоче поставити не на аутсайдера, а на переможця. І рейтинги в цьому випадку – відмінна «підказка». За допомогою рейтингів політики полюють на виборців – тих, у кого немає стабільних політичних та ідеологічних поглядів. Такі люди найчастіше голосують за лідера рейтингів, щоб не був втрачений голос», – так пояснює цей феномен політтехнолог Вадим Карасьов.
Існує метод, який відверто називається «формуюча соціологія»: «Припустимо, є кандидат. Необхідно подати, що в кандидата хороші шанси. При цьому кандидат не в лідерах, його реальний рейтинг – 2%. При цьому завдання подати так, що в нього не 2%, а, скажімо, 5%, що вже говорить про потенційну можливість проходження його до Ради. 5% – це дані в межах допустимої похибки, оскільки в соціологічних дослідженнях допустима похибка – 2-3%», – розповідає засновниця компанії SIC Group Ukrainе, політтехнолог Катерина Одарченко. Але найчастіше нечистоплотні політики намагаються купити потрібний їм результат у псевдосоціологів з метою вбити в голови виборця розуміння того, що саме вони мають стати переможцями, причому з великим відривом від суперників. Щоправда, ця технологія іноді грає із замовниками злий жарт: прихильник лідера перегонів може просто полінуватися йти на виборчу дільницю, адже він упевнений, що той і без його голосу переможе.
Рейтинг Кучми «зі стелі»
За твердженням фахівців, технології з використанням соціологічних даних почали активно застосовуватися в нас 21 рік тому – на парламентських виборах 1998 року. Але то були вже дорогі й досить витончені способи промивання мізків виборців «правильними» рейтингами. А починалося все незграбно й цинічно ще на других президентських виборах у 1994 році, в чому не соромився зізнаватися (а схоже, навіть пишався цим) тодішній голова виборчого штабу Леоніда Кучми, а сьогодні – одіозний політик-утікач Дмитро Табачник: «Усім «чорним піаром» займався я особисто. Він був дуже смішний. Ми через «Інтерфакс» часто розміщували соціологічні опитування. На кшталт, що соціологічний центр «Кульбаба» або «Аленький цветочек» провів опитування в Херсонській області, під час якого з'ясувалося, що там із величезним відривом лідирує Кучма. На другому місці Кравчук, на третьому – Мороз. Цифри бралися зі стелі. Це робилося для того, щоб вселити в людей впевненість у перемозі».
Кого українці бачили майбутнім президентом у 2016-2018 рокахПротягом останніх двох років в соціологічних рейтингах лідирувала Тимошенко, а Зеленський стрімко набрав прихильників, відтіснивши Порошенка на третє місце.
Однак без перебільшення унікальними були вибори президента України в 1999 році – переміг у результаті Леонід Кучма, який починав перегони з рівнем підтримки лише в 5%!
До речі, екс-президент Віктор Ющенко порівнює майбутні вибори саме з тими й підбадьорює свого кума Петра Порошенка – йди, мовляв, на вибори, не бійся: «Я зроблю паралель із 1999 роком. Ви б радили Леоніду Даниловичу в 1998 році йти в президенти? Коли весь Хрещатик стояв у наметах і на роботу президент їздив через демонстрацію всіляких плакатів опозиції. Думаю, що ні. Але ситуація повернулася так, що в 1999 році його обрали». Щоправда, самому Віктору Андрійовичу цей фокус у 2010 році не вдався. А ось сьогодні, як і в 1999-му, найрізноманітніші зовнішні сили, а також пул українських топ-олігархів зацікавлені в переобранні чинного президента на другий термін. Значить, в хід можуть піти найрізноманітніші технології, в тому числі й із використанням (щоб не сказати «маніпулюванням») даних соцопитувань. Гравці ринку стверджують: в Україні рейтинги політиків складають сьогодні близько 80 компаній, але лише 10 із них є професіоналами, й тому їхні дані відповідають реальному волевиявленню українців на виборах.
Замість «Путін нападе» – «Симоненко переможе»
Повернемося на 20 років назад: тоді в Україні працювало не так багато соціологічних компаній. І інтернету майже не було, зате люди за інерцією ще свято вірили друкованому слову. Цим і користувалися технологи з такими ж моральними засадами, як у Дмитра Табачника, й на користь усе того ж Леоніда Кучми. Отже, результати виборів 1999 року з прогнозами соціологів ми зараз порівняємо, але спочатку про те, як «елегантно» дані соцопитувань подавало (а насправді, «програмувало» виборців на потрібний результат), наприклад, видання, яке належало зятю Кучми Віктору Пінчуку – ось як виглядає заголовок публікації, що вийшла в газеті «Факти» ще за 2 тижні до першого (!) туру: «У другому турі президентських виборів Леонід Кучма має шанс перемогти і Вітренко, і Симоненка, і Мороза». Насправді, напередодні виборів серйозні соціологи прогнозували програш Кучми в другому турі всім кандидатам (в т. ч. і Євгену Марчуку, не згаданому тут), крім Симоненка, але за відсутності інтернету в переважної кількості виборців вони не мали виходу на широку аудиторію. Суть технології якраз і полягала в тому, щоб налякати «лівим реваншем» усіх, хто, навіть не люблячи Кучму, ще більше не хотів повернення в совок.
І ось дані Центру «Соціальний моніторинг»: «Леонід Кучма 37%/Наталія Вітренко 28%», «Леонід Кучма 39%/Петро Симоненко 22%», «Леонід Кучма 37%/Олександр Мороз 25%». У підсумку саме стільки набрали Кучма й Симоненко в першому турі, а в другому турі Кучма очікувано виграв у Симоненка з результатом 56% проти майже 38%.
Не будемо відстежувати всю еволюцію рейтингів тих далеких виборів. Технології були хоч і набагато тонші, ніж, за словами Табачника, за 5 років до цього, однак суть не змінилася: багато соцопитувань не стільки відображали реальні електоральні настрої, скільки частково програмували їх, а також і легалізували результати, «намальовані» виборчими комісіями. Але тоді ані комуністи («чомусь») не обурилися, ані Захід із Росією, ані українські громадяни – адже Симоненко не був принциповою альтернативою Кучмі. Та й антагоністами вони, по суті, не були. Інша річ – «битва титанів» у 2004-му. Петро Симоненко, до речі, ніби знову йде на вибори – навіщо й звідки гроші на кампанію?...
Другий тур – він найскладніший
Ці вибори в березні 2019 року – перші, коли невідомо, яка ж пара політиків вийде до другого туру. Ось роздолля для букмекерів! А в 2004-му зі стовідсотковою впевненістю можна було говорити, що боротьба в другому турі буде між офіційним наступником Кучми Віктором Януковичем і його ж «політичним сином» Віктором Ющенком (принаймні сам Віктор Андрійович називав Леоніда Даниловича своїм «батьком»).
Ставки для Віктора Януковича були тоді зависокими й використовувалися всі брудні технології, які тільки існували. Тоді на Януковича працювали не лише російські компанії й вітчизняні соцфірми а-ля «Роги і копита» – влада тоді так натиснула навіть на респектабельні компанії, що вони вимушено спотворили результати екзит-полів на користь Януковича з метою легалізувати в очах громадськості сфальсифіковані підсумки виборів. Після цього стався великий скандал.
Дифузія вибору: роль технічних кандидатів у президентських перегонахУкраїнці жартують, що цього року в президенти не висувається лише лінивий. Втім, велика кількість технічних кандидатів – не випадковість. Якими можуть бути наслідки, розбирався політолог Олександр Радчук.
Ось як про це згадує Ірина Бекешкіна: «У 2004 році більшість соціологічних фірм віддали перемогу Януковичу в першому турі, плюс 4% щодо Ющенка. Причому ми знаємо, що це неправда просто тому, що наші партнери змінили результат вручну. Ми знаємо, що Гліб Павловський змушений був оголосити свій екзит-пол таким, що не відбувся, тому що, коли ці результати були оприлюднені, обурилися соціологи, які його проводили. Нам це відомо від них. І що було б, якби не дві стійкі фірми – Центр Разумкова та КМІС, які вийшли з реальними даними? Дуже легко було б і другий тур так само фальсифікувати під екзит-поли» (нагадаємо, що в першому турі Ющенко та Янукович набрали 40% і 39,30% голосів відповідно, й це при ЦВК часів Ківалова).
У 2010 році, коли в другому турі Віктор Янукович переміг Юлію Тимошенко, трапився лише один гучний скандал із маніпуляціями соціологів. Це були російські соціологи, які тоді ще працювали в Україні (сьогодні таке, на щастя, просто неможливо собі уявити). Знову процитуємо Ірину Бекешкіну: «Пройшла інформація про те, що Сергій Тігіпко виходить на друге місце, а значить, стає учасником другого туру. Причому журналісти посилалися на серйозну російську фірму – ВЦИОМ. Відразу ж виникли претензії, що це такі-сякі росіяни, фальсифікують. Насправді, все виявилося простіше. Вони дійсно проводили опитування – хороше, об'єктивне. Тільки це був телефонне опитування жителів великих міст. А міста-мільйонники – це в основному Схід, де, звичайно ж, Тігіпко набирав більше, ніж Юлія Тимошенко. У вихідних даних про методику йшлося, але потім ця інформація вже опускалася. Це очевидна маніпуляція. І замовляти таке опитування не було жодного сенсу, окрім як для маніпуляції».
Переможе найхитріший?
Солідні соціологи на підставі спільного великого дослідження КМІС, Центру Разумкова та групи «Рейтинг», змоделювавши другий тур президентських виборів-2019, стверджують: Юлія Тимошенко виграє в усіх можливих конкурентів, а ось Петро Порошенко, якби він якимось дивом потрапив до другого туру, програє там всім потенційним суперникам (спільне опитування КМІС, Центру Разумкова та Соціологічної групи «Рейтинг» проведене з 19 жовтня до 2 листопада 2018 року. Опитані 10 тисяч респондентів у всіх областях України (без урахування населення АР Крим та окупованих територій Донецької і Луганської областей, статистична похибка становить не більш ніж 1%). Такі прогнози підтверджуються й у інших дослідженнях тих же відомих компаній (спільних і індивідуальних).
Завдання Банкової – переконати виборця, що Петро Порошенко проходить до другого туру, нехай і з другим результатом, але в парі з «поганим» кандидатом, і обов'язок будь-якого патріота – підтримати чинного главу держави в другому турі. Спаринг-партнерами Петра Порошенка технологи намагалися «призначити» то Юрія Бойка, то Олега Ляшка. Але всі карти сплутав Володимир Зеленський.
Втім, авторитетні соціологи запевняють, що реальні рейтинги (не лише ті, що проводяться для оприлюднення, але навіть і справжнісінькі, дуже дорогі закриті дані соцопитувань, проведених на замовлення штабів топових кандидатів) можуть з'явитися не раніше ніж наприкінці поточного місяця. А все оприлюднене раніше – в кращому разі попередні дані звичайних досліджень громадської думки, які реальними рейтингами називати не можна, а ось маніпуляцією деякі з них – можна. Чому? Складаючи вибірки, соціологи мають виходити з даних офіційної статистики, згідно з якою в Україні живе 42 мільйони осіб. Насправді ж, якщо відняти від цієї цифри населення окупованих Росією Криму та Донбасу, а також кілька мільйонів осіб, які виїхали на заробітки з України, то вийде близько 30 мільйонів. Значна похибка, м'яко кажучи.
Крім того, авторитетні соціологи говорять про дуже високий рівень відмов відповідати на запитання соціологів – часом цей показник сягає 60%. Також не виключено, що люди старшого покоління часто говорять те, що, на їхню думку, від них хочуть почути інтерв'юери. Ну й, звичайно ж, важливо те, як сформульовані питання в опитувальнику – часто респондентів маніпулятивними запитаннями підштовхують до потрібної відповіді. Наприклад, Кучма в 1999 році лідирував в опитуваннях, де респондентів запитували не «за кого ви будете голосувати?», а «хто, на вашу думку, переможе на виборах?».
Є й така технологія: публікують результати з перевагами на користь потрібного кандидата від числа тих, хто твердо вирішив іти на вибори, а щодо конкурента замовника дають дані від загального числа опитаних, і різниця виходить більш істотною, ніж є насправді. А взагалі-то, українські соціологи називають маніпуляції з даними соцопитувань українським ноу-хау: в розвинених країнах таким ніхто не займається, а в авторитарних країнах відкритої об'єктивної соціології взагалі не існує.
І ще: наші вчені ображаються, що в нас вважають соціологію мало не «наукою про рейтинги» – це все одно, що вважати диригента просто замінником механічного метронома.
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»