Рівно місяць до дня голосування, й немов під цю дату в президентській кампанії намітилися зміни, які можуть позначитися на результаті.
Петро Порошенко пропустив важкий подвійний удар: скандал в оборонному секторі й рішення Конституційного суду, що пустило під укіс антикорупційні розслідування, ставлять під сумнів основні підсумки його п'ятирічного правління. Збагачення обраних на сумнівних військових контрактах, провалена судова реформа та демонстративний відкат у боротьбі з корупцією – будь-якого з цих пунктів достатньо, щоб перетворити президенту час, що залишився до закінчення кампанії, на пекло.
Неприємності в головного конкурента мали б порадувати Юлію Тимошенко, адже в неї свої серйозні проблеми. Як вони не намагалася видати себе за лідера опозиції й за рахунок цього сконцентрувати додаткові електоральні ресурси, нічого з цього не вийшло. Ну не виходить у виборців побачити в ній символ прийдешніх системних змін. І коли з'явився остаточний список кандидатів, частина громадян переорієнтувалася на інші персони, а хтось клюнув і на технологічну наживку у вигляді «тезки» – Юрія Тимошенка. Просідання рівня підтримки напередодні найспекотнішого етапу кампанії штовхає ще недавнього безперечного фаворита перегонів на відчайдушні кроки, вона підвищує градус риторики й втрачає переконливість, яка й без того вислизає. Юлія Володимирівна поки не знає, як конвертувати біди Порошенка в свій успіх.
Імпічмент та Євробачення: піар-теми тижня кандидатів у президентиЮлія Тимошенко починає імпічмент президенту, а інші кандидати обговорюють участь України в Євробаченні.
На цьому тлі начебто отримує довгоочікуваний імпульс Анатолій Гриценко, чий рейтинг скотився останнім часом на рівень Олега Ляшка, що не претендує на вихід до другого туру. Андрій Садовий знявся з виборів на користь Анатолія Степановича, й навіть звучали думки, що Гриценко за сприятливих умов тепер може 21 квітня скласти фінальну пару Володимиру Зеленському, залишивши за бортом і Порошенка, і Тимошенко. Від нинішніх виборів, звичайно, можна очікувати різних несподіванок, але поки, за лічені тижні до дня виборів, сума рейтингів Садового й Гриценка не дозволяє останньому наздогнати навіть Юрія Бойка, який іде з великим відставанням від трійки лідерів.
Але автоматичного складання підтримки кандидата, що вибув, та кандидата, який залишився, не відбувається. За січневим даними Соціологічного центру «Рейтинг», у разі виходу Андрія Садового з кампанії, по 9% голосів його прихильників підуть Гриценку та Тимошенко, 7% – Зеленському, 4% – Порошенку, якась дрібниця перепаде іншим, а 40% опитаних не змогли відповісти. Можливо, хтось тепер подивиться на полковника іншими очима, побачивши в ньому перспективу, й це забезпечить йому підтримку. Все це не лише не скасовує, а, навпаки, наголошує на необхідності розгортання, нарешті, активної кампанії, яку поки не вели ані Гриценко, ані Садовий, а Андрію Івановичу тепер і не треба.
На диво невдалим виявилося довгоочікуване підключення до загальної дискусії претендентів Володимира Зеленського, який до цього обмежувався монологами-відеозверненнями. Резонансні скандали давали йому можливість виступити на своєму, відданому в повне кандидатське користування телеканалі 1+1. Тим більше, що для нього обрали козирний формат включення з власного штабу, в той час як інші кандидати, як зайчики, сиділи в павільйоні програми «Право на владу».
Шафа кандидата. Які невиконані обіцянки приховує Юлія ТимошенкоЛідерка «Батьківщини» провалила зобов’язання визнати Росію країною-агресором, ухвалити законопроекти про прозорість фінансування партій та підтримку бійців АТО.
Весь ефір Зеленського зайняв сім хвилин, причому сигнал ішов, як попередила ведуча, з шестисекундною затримкою, ніби керівник «Кварталу 95» перебував на борту орбітальної станції, а не в Києві. Сім хвилин прохідних домашніх заготовок, озвучених чомусь із протяжними інтонаціями Ігоря Коломойського чомусь на тлі працівників, які старанно опівночі працюють за комп'ютерами – це виглядало й звучало дуже недоречно. А оскільки в програмі йшлося про болісно хворобливі для країни речі, ступінь стилістичної невідповідності зашкалювала, й остання безглузда фраза-обіцянка «зуб даю!» підкреслила, що це відчуття не випадкове.
Великий кандидатський дебют Зеленського можна вважати провальним. Якби Вова просто говорив, що думає й відчуває, вийшло б, напевно, не так безсило, як нашпигований технологами спіч. А репетицій і дублів формат не передбачає. Як відомо, неможливо вдруге справити перше враження, й цей шанс претендент-сюрприз запоров.
Це зовсім не означає, що його підтримка обов'язково почне падати. Електоральний феномен Зеленського – це феномен місця, а не змісту. Трьох предикатів: «новий», «інший» і «відомий» виявляється в нашій убогій кон'юнктурі цілком достатньо, щоб суб'єкт опинився в центрі надій більшої кількості громадян, ніж здатні вразити інші. Він зайняв ту нішу, в яку не вписалися й навіть не спробували вписатися інші, й пожинає плоди. Але громадяни ці плоди-голоси приносять під нішу, а не для власне Володимира Зеленського яким він є, і це особливо яскраво проявляється, коли видно, що він у політичному сенсі ніякий.
Що вийде з непростого замісу, сформованого на початок березня, можна буде побачити вже в новій хвилі опитувань. І ті дані, за кілька тижнів до виборів, скоригувати буде неймовірно складно. Навіть за допомогою горезвісних мереж.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»