Соціологічне опитування, отримане за десять днів до дня голосування, це завжди цікаво. У соцопитуванні КМІС, що проводилося з 25 червня до 7 липня, є кілька цікавих і навіть несподіваних моментів.
Перше, що кидається в очі, це різке зменшення кількості показників у партії Вакарчука після стрімкого злету, який, здавалося, не лише виведе її до першої трійки, навіть до пари, але й позбавить шансів на потрапляння до Верховної ради проект Порошенка «Європейська солідарність», з яким значною мірою ділить один електорат. За даними КМІС, серед тих, хто визначився й прийде на виборчі дільниці, «Голос» підтримають лише 4,4% виборців, що нижче за прохідний бар'єр. При цьому ще місяць тому в партії, за замірами КМІС, було 5,6%.
Можливе пояснення тут криється в низькому особистому рівні довіри до Святослава Вакарчука. В нього раптом виявився негативний баланс довіри-недовіри: 26,7% ставляться до нього позитивно, 29,6% негативно, велика кількість нейтральних – 34,1%. Схоже, передвиборча медійна активність головного голосу «Голосу» працює лише на шкоду партії. Людина-символ вкрай непереконлива як політик-практик.
КМІС, на відміну від інших опитувальних компаній, не зафіксував падіння підтримки в «Слуги народу»: ті ж 48,5%, що й місяць тому. А Володимир Зеленський залишається беззаперечним лідером за позитивним ставленням людей: 67,8% ставляться до нього добре, лише 8% – погано й 17% нейтрально. Не виключено, що інші виміри ловили якісь флуктуації в громадській думці, а двотижневий інтервал КМІСівського опитування згладив, прибрав ці тимчасові ефекти.
Суспільна увага прикута до тих проектів, які виявилися нижчими за прохідний бар'єр, і всі гадають, наприклад, чи вдасться «Силі і честі» Смешка з нинішніми 4,1% зробити необхідний ривок, або скільки до 2,5% додасть «Опозиційному блоку» його козирне перше місце у виборчому бюлетені та адміністративні таланти партійних мерів міст-мільйонників. Однак казус із «Голосом» змушує уважніше придивитися до тих, хто, здавалося, застовпив місце в майбутній Раді. Жодної визначеності насправді немає.
Тут можна нагадати, як в опитуванні місячної давності, який провела соціологічна група «Рейтинг», у «Європейської солідарності» виявилося небезпечних 5% серед тих, хто визначився й готовий прийти та проголосувати (зараз КМІС зафіксував у них 9,2%). У нинішньому опитуванні КМІС у «Батьківщини» 6,2% за статистичної похибки 1,4%, що також потенційно загрожує неприємностями для прихильників Тимошенко.
Соціологи вказують, що свіже опитування ще не враховує всіх партій, які виявилися в підсумковому списку Центрвиборчкому, й це може теоретично змінити нинішню картину, де належним чином не враховані, наприклад, «Рух нових сил» Саакашвілі чи партія Шарія.
Але ось що особливо цікаво, то це кількість людей, які, незважаючи на безперервну виборчу кампанію, що вже триває приблизно рік, або через неї, не знаходять потрібних для себе політичних сил, за які б варто було піти й проголосувати. Про більш-менш визначений намір узяти участь у виборах 21 липня заявили 65,9% опитаних. Дійдуть із них до ділянок не все, але навіть якщо відкинути цю обставину, поза грою залишилися 34% громадян. З тих майже 66%, що обіцяють прийти, 0,4% мають намір зіпсувати бюлетень, а ще 19,9% досі не визначилися з вибором. При цьому важливо врахувати, що й голосування за «Слугу народу» – переважно протестне голосування проти традиційної української політики та політиків.
Все це свідчить про одне: до подолання гострої кризи довіри громадян до влади ще дуже далеко, й нинішні парламентські вибори цю проблему ніяк не зніматимуть, радше навіть загострять.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»