Україна розпочала рік із посилених карантинних обмежень, умови дотримання яких стосуються і закладів освіти. Зокрема, школи та виші знову працюють в умовах дистанційної освіти. Схоже, до реалій онлайн-навчання українцям доведеться призвичаїтися і у 2021-му: після роботи в такому «тимчасовому» режимі під час карантинного періоду навесні 2020-го, вже у вересні школярі та студенти розпочали заняття у «плановому» онлайн-режимі, або у «гібридному» варіанті.
Головне питання, яке постало щодо нових реалій онлайн-навчання, як саме такий підхід змінить якість української освіти ‒ на краще чи на гірше. І загалом, яких трансформацій зазнає вся система освіти в Україні.
Чи впоралася освітня галузь із попередніми викликами пандемії? І яких наслідків очікувати від умов навчання онлайн?
Головні зміни в освіті у 2020 році
Про те, що 21 століття внесе вагомі зміни у наше життя говорилося і писалося на різноманітних світових і національних платформах і ресурсах багато разів. З’явилися дослідження, на кшталт книги Ювала Харарі «21 урок для 21 століття», які визначили головні загрози для людства у найближчому майбутньому і застерігали від легковажного ставлення до глобальних проблем цивілізації. Однак COVID-19 яскраво продемонстрував, що всі застереження були марними, і вчитися жити і працювати по–новому людству довелося в режимі карантину.
Несподівана пандемія внесла свої корективи і в діяльність освітньої галузі. Освітянам довелося в авральному режимі налаштовувати навчальний процес з очної форми у дистанційну. Чого вдалося досягти?
Онлайн-навчання: як зміниться школа після епідемії COVID-19Експерт вважає, що розроблені у період епідемії інструменти збагатять у майбутньому навчальний процес, але контент повинні готувати безпосередньо учителі.
Незважаючи на нові виклики, пов’язані із пандемією, уряд України продовжив роботу з реалізації реформи «Нова українська школа»: затверджено новий Держстандарт базової середньої освіти, на основі якого вже розпочато розробку типових освітніх програм. Спільно з міжнародними партнерами розроблено курси, за допомогою яких вчителі можуть розвинути вміння навчати дистанційно, а завдяки «Всеукраїнській школі онлайн» учні 5-11 класів можуть у будь-який момент переглянути уроки. Також було ухвалено нове Положення про дистанційне навчання, яке мало би забезпечити якісну освіту в умовах карантинних обмежень. Попри карантин, ЗНО-2020 і вступна кампанія були проведені успішно.
У 2020 році загалом виділено і освоєно понад 5,2 млрд грн субвенцій на розвиток шкільної інфраструктури, зокрема понад 55 млн грн на програму «Гідність дитини», завдяки якій облаштували теплі вбиральні у 100 школах 11-ти областей.
Понад 500 млн грн витрачено на дезінфекційні засоби для шкіл в умовах карантину, а субвенція у 400 мільйонів гривень забезпечила оновлення харчоблоків у їдальнях в межах реформи шкільного харчування. Дискусійним є рішення уряду виділити близько 600 млн грн на закупівлю шкільних автобусів для опорних шкіл – що, звісно, є необхідним кроком, проте в умовах карантину навряд чи можна назвати першочерговим.
Чого чекати освітянам у 2021 році?
У Держбюджеті на 2021 рік Міністерством освіти і науки України передбачені видатки обсягом 139,5 млрд грн, що на 26,6 млрд грн більше, ніж торік. Переважно, ці кошти забезпечать збільшення заробітної плати, яке відбудеться у два етапи: з 1 січня на 20% та з 1 грудня 2021 року – на 8,4%.
Дещо збільшено державні субвенції на створення навчально-практичних центрів професійної освіти, на забезпечення загальної середньої освіти у рамках реформи «Нова українська школа», на реалізацію програми «Спроможна школа для кращих результатів». Також передбачено нову субвенцію обсягом в 1 млрд грн на заходи, спрямовані на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19 та її наслідками під час навчального процесу в закладах загальної середньої освіти.
Школярі не повинні мити підлогу в класі: що іще унормовує новий Санітарний регламентХто має прибирати в школі, які продукти не можна продавати в буфеті, кому дозволили сидіти на першій парті – з 1 січня набув чинності новий Санітарний регламент.
Проте у державному бюджеті зовсім не прописані кошти, які б забезпечили кращий захист педагогів та інших працівників навчальних закладів в умовах пандемії, не передбачено і фінансування за інтенсивність праці викладачів у режимі дистанційного навчання.
У профспілках працівників освіти і науки України зауважують на низку недоліків в організації трудового процесу для педагогів, на які слід звернути увагу уряду. Зокрема, для забезпечення вимог щодо фізичного дистанціювання у школах, спрямованих на мінімізацію контактування з іншими особами, більшість класів та груп здобувачів освіти, що перебувають у навчальних кабінетах та аудиторіях, потребують ділення на підгрупи – а це вимагає додаткових ставок для вчителів, викладачів, вихователів, а отже й збільшення обсягів фінансування принаймні на період карантинних заходів.
Крім того, організація освітнього процесу в умовах карантину має бути врегульована державними нормативно-правовими актами, а не локальними рішеннями закладів освіти, які не мають відповідного фінансового забезпечення.
Профспілка працівників освіти і науки України ще в серпні 2020 року наголошувала на потребі перегляду штатних нормативів, а саме збільшення кількості посад вихователів, медичних працівників, прибиральників приміщень, гардеробників, охоронників та встановлення працівникам закладів освіти фіксованої надбавки в розмірі 50% саме «у зв’язку з епідемічною ситуацією, викликаною коронавірусною хворобою». Ще однією виправданою вимогою профспілок було запровадження обов’язкового державного страхування на випадок захворювання на COVID-19 працівників закладів освіти та розроблення відповідного порядку його здійснення. Проте, як бачимо, жодна із зазначених вище вимог у Держбюджеті-2021 врахована не була.
Наслідки дистанційного навчання
На жаль, жодних ґрунтовних досліджень стосовно запровадження дистанційного навчання та життя громадян в умовах карантину в Україні ще не проводилось. Проте онлайн-опитування засвідчують, що у 55,53% шкіл дистанційне навчання було проблемою, оскільки вони раніше не мали такого досвіду, тому не були готові до навчання під час карантину, як і 47,5% викладачів, які раніше не використовували технології дистанційного навчання у своїй педагогічній діяльності.
Більшість викладачів не отримали жодних рекомендацій щодо методики проведення дистанційного навчання або навчання за допомогою освітніх онлайн-інструментів. Безумовно, для них стали б у пригоді поради щодо того, як пояснювати новий матеріал, давати зворотній зв’язок, тренувати навички, оцінювати прогрес та визначати тривалість уроків в умовах дистанційного навчання.
Освіта та COVID-19: чи замінить дистанційне навчання традиційну освітуДистанційне навчання та інші онлайн-формати будуть згодом переважати, тому незалежно від ситуації навколо коронавірусу, такі методики необхідно вдосконалювати, вважає експерт.
Великою проблемою, яка заважала ефективній роботі як вчителів, так і здобувачів освіти, стала відсутність необхідного обладнання вдома (67,35%), а 46,9% опитаних вказали на низьку якість під'єднання до інтернету. Перехід на дистанційне навчання виявив нерівність, яка існує між учнями сіл і міст у доступі до інформаційних ресурсів: понад 4 мільйони українців мешкають у селах, де немає якісного фіксованого інтернету. 40% шкіл, переважно розташованих у селах або у малих містах, не мають доступу до швидкісного Інтернету. Велика частина опитаних наголосила на тому, що вони не забезпечені гаджетами для продуктивної організації навчання.
За даними опитування, проведеного освітнім омбудсменом, більшість дітей (81,6%) використовували мобільні телефони, ймовірно смартфони, для дистанційного навчання. Натомість менше користуються ноутбуком (45,6%) та стаціонарним комп’ютером (34,3%). Водночас не всі завдання можливо виконувати на телефоні, тому діти могли потребувати ноутбуків чи комп’ютерів, які належали батькам. Якщо ж батьки також працювали дистанційно, це могло ускладнювати як процес навчання, так і роботу батьків. Відповідно це погіршувало емоційний стан і взаємини в родинах: так кількість звернень на гарячу лінію по запобіганню домашньому насильству зросла на початку карантину на 30%.
Ситуацію не поліпшили і телевізійні уроки, які з’явилися з великим запізненням і, до того ж, не були узгоджені зі шкільною програмою.
Значну частину навчального матеріалу діти опановували самотужки або з батьками, бо деякі вчителі мінімізували свою участь у процесі навчання і відправляли через месенджер теми та завдання для опрацювання, що фактично є самостійним навчанням, а не дистанційним. Запровадження карантину і дистанційного навчання негативно позначилося і на малозабезпечених родинах, чиї діти отримували безкоштовне харчування в школах, а їхнє перебування вдома під час дистанційного навчання створило додаткове фінансове навантаження на їхніх батьків. І якщо не вирішити цієї проблеми негайно, то у найближчому майбутньому це може вплинути на загальне збільшення економічної нерівності.
На сьогодні немає і об’єктивних даних щодо того, як карантин вплинув на навчальні результати здобувачів освіти, бо централізований облік відвідування не відбувався, точних даних щодо того, який відсоток учнів «випали» з освітнього процесу немає. За результатами опитування Державної служби якості освіти, зовсім не виходили на зв’язок лише близько 3% учнів загальноосвітніх шкіл. Щодо здобувачів освіти інших рівнів ‒ інформації немає взагалі.
Немає поки що і можливості встановити, як карантин вплинув на рівень знань учнів. Єдиним показником зниження рівня знань можна вважати суттєве збільшення тих, хто зареєструвався на ЗНО, але не з’явився на тестування: таких 10,7% проти 0,5% минулого року, і найбільше серед них випускників сільських шкіл.
Користь чи нові виклики?
Кілька тез про те, чого більше ‒ користі чи шкоди від дистанційного навчання. Що можна використати як перевагу, а що треба було б вдосконалити.
Останні десятиліття засвідчують надзвичайну динаміку світових змін. Якщо наша держава не забезпечить рівний і якісний доступ усіх громадян до освіти, ми втратимо усі шанси дорівнятися до успішних і розвинених країн. І починати зрушення потрібно із вчителів, яких насамперед необхідно забезпечити відповідним обладнанням і вдома, і в навчальному закладі, а також можливостями опанування цифровими технологіями на постійній основі.
Дистанційна освіта: який міжнародний досвід може бути корисним українським школамУкраїна повинна орієнтуватися на досвід Естонії та співпрацювати із великими корпораціями для цифровізації освітнього процесу, вважає експерт.
Адже світ рухається вперед, і вчителі мають мати належні навички і підтримку, аби рухатись разом із ним. Не можна відповідальний процес дистанційного навчання перекласти на плечі місцевих органів влади або на самі школи, можливості яких можуть дуже різнитися. В нашій країні є величезна кількість інституцій, які отримують державне фінансування, й мають всі можливості для розроблення навчальних матеріалів, методик та програмних засобів для будь-якої форми навчання, і дистанційного зокрема.
Держава повинна створити і рівні умови для отримання освітніх послуг, і стандарти освітнього середовища, яких повинні дотримуватися всі навчальні заклади. Впровадження дистанційного навчання і чітких стандартів стане в пригоді і тим категоріям учнів та студентів, які потребують дистанційної освіти постійно.
Це ті учні, які проживають на окупованих територіях або в сільській місцевості, де немає школи, або в школі немає фахівців певного профілю. Дистанційна освіта полегшить учням доступ до освіти в разі хвороби. Карантинні обмеження чітко продемонстрували потребу негайного запуску Національної освітньої електронної платформи, яка забезпечить безперервність і доступність освіти для всіх учасників процесу.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»