Професія вчителя стане престижною та високооплачуваною, а український ринок відкриється для кращих іноземних закладів освіти... На виконання цих та інших «освітніх» обіцянок чекають виборці Володимира Зеленського, які уважно читали його передвиборчу програму. В реальності – все набагато складніше: зарплати вчителів зростають, але не надто стрімко, високооплачуваність професії кожен розуміє по-своєму, а іноземним вишам дозволили відкривати філії в Україні, та вони чомусь не поспішають цього робити. Чи відбуваються якісь зміни в освіті, на чиї гроші зібралися відкривати дорогий президентський університет і як МОН готується до нового навчального року в умовах пандемії, розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Слово і діло» міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.
Особливості навчального року 2021/2022, субвенції регіонам та вакцинація вчителів
Які перспективи повернення до дистанційної освіти з вересня 2021 року?
Станом на зараз, в принципі, перспектив немає.
Але осінь у нас пов'язана з похолоданням: у міжсезоння завжди зростає кількість захворювань. Не тільки на ковід, а й на звичайні гострі респіраторні хвороби. Це – перша особливість. І друга особливість, яка може вплинути на повернення до дистанційної освіти, – це розповсюдження штаму Дельта, всіх інших нових штамів коронавірусу, які взагалі виникають у світі. Тому імовірність завжди є, у будь-якому випадку.
Все залежить від нас, від нас з вами.
Сьогодні є норма, ініційована Міністерством охорони здоров'я, підтримана нами, що за наявності 80% вакцинованого педколективу заклади освіти будуть навчатися у повноформатному варіанті у жовтій, помаранчевій та навіть червоній зонах.
Скільки вчителів до 1 вересня планують вакцинувати?
Область від області по-різному... У нас сьогодні, наприклад, у Київській області 90% вакциновано.
Дошкільна освіта, середні заклади позашкільної – 31% вже вакциновано у цілому. Але є заклади, де 90% вакциновані, є заклади, де 70%, є заклади, де 7% вакциновані. Країна не однорідна.
Я днями, наприклад, був у Житомирі, то Житомирська міська рада і колеги, які відповідають за освіту, дуже позитивно сприйняли те, що є норма про 80%, яка дозволяє навіть у червоній зоні виходити на очний процес навчання. Це стимулює батьків, і вже батьки можуть стимулювати педколективи, для того, щоб вакцинуватися і виводити дітей на повноформатне навчання. В освіті контактів дуже багато. Діти менше хворіють, але вони є потенційними переносниками цього вірусу.
Ви співпрацюєте з МОЗ з приводу того, щоб вакцинувати підлітків?
Ну, ми можемо тільки контактувати з МОЗ, тому що це питання і Всесвітньої організації охорони здоров'я, і розробників вакцин, і професійних лікарів – щодо вакцинації підлітків. Я знаю, що по вакцині Pfizer якісь кроки вже ідуть стосовно цього, але це не наше профільне питання, тому що ми по освітньому процесу, а не по медицині.
Яке майбутнє Всеукраїнської школи онлайн?
Всеукраїнська школа онлайн не розроблялася виключно як порятунок для навчання в умовах карантину.
Ми розглядаємо будь-яку дистанційну освіту не як інструмент постійного навчання, а як додатковий інструмент розширення освітніх можливостей для здобуття тих чи інших конкурентних переваг при вивченні того чи іншого матеріалу.
До того ж, Всеукраїнська школа онлайн розглядається як інструмент вирівнювання якості освіти між містом і селом, між містом і маленьким містечком: наприклад, між центральними містами-мільйонниками і маленькими карпатськими селами, де не по всім дисциплінам викладачі є профільними, умовно кажучи, викладач читає по 7-8 суміжних дисциплін.
Для того, щоб якраз оцей процес вирівнювання відбувався, завантажені еталонні уроки, які дозволяють навіть викладачу по дисципліні, яка не є профільною, сформулювати наповненість освітньої програми потрібного уроку саме за еталонним повноформатним режимом. Це як додаток. І порятунок, якщо доведеться перейти на повністю дистанційне навчання. Для того, щоб освітній процес не зупинився.
Ви в одному з інтерв'ю ще до ухвалення бюджету на 2021 рік говорили, що на санітайзери і маски для закладів освіти потрібно понад 26 мільярдів грн. Але водночас у бюджеті заклали лише 1 мільярд субвенції на всі регіони разом.
Це трохи різні речі.
Так, але крім цього мільярда більше немає фінансування з державного бюджету на ці потреби. Ні безпосередньо для МОН, ні для регіонів. Чи не вважаєте ви, що це є несправедливим до місцевої влади? Вони отримують від держави лише мільярд, а потреба – аж така велика.
Це різні речі. Мільярд – це так звана ковідна субвенція, але саме на забезпечення засобами дистанційного зв'язку, ноутбуками, комп'ютерами. Для того, щоб сформувати можливість організовувати освітній процес саме в період, наприклад, жорсткого локдауну. На 1 липня, наскільки я знаю, тільки залишків субвенцій по регіонах України – 6,8 мільярдів.
Немає інформації про те, що засобами індивідуального захисту, дезінфекторами на сьогодні не забезпечені. Звісно, ми розраховували, була потреба 26 мільярдів гривень. При цьому 13 планувалося з державного бюджету, 13 – за рахунок місцевих бюджетів. Але при цьому навіть 13 мільярдів співфінансування (ми спілкувалися з Асоціацією міст України) – це велика непідйомна цифра. Тому, враховуючи те, що у нас більша частина минулого року працювала в дистанційному режимі, є певна економія, яку сьогодні можна використовувати на забезпечення цими засобами. Критичної проблеми немає.
Бюрократія при вступі до НУШ та уроки сексуального виховання школярів
Наближається 1 вересня для першокласників, діти йдуть до Нової української школи, але кожен район, кожна школа по-своєму трактують, які документи потрібні, щоб довести, що дитина справді проживає біля обраної школи. Батьки скаржаться, що іноді навіть недостатньо довідки з ОСББ – потрібно, щоб соцслужби приходили на обстеження квартири, де мешкає дитина. Чи не вважаєте ви, що міністерство має точніше регламентувати цю процедуру?
Зарахування до 1 класу на 2021/2022 вже відбулося. Алгоритм зарахування на сайті є.
На наступний рік ми зробимо роз'яснювальний лист.
Але, знаєте, ця проблема у тих містах-мільйонниках або у так званих густонаселених районах міста, де переповнені класи. Можливо, саме за престижну школу борються... В цілому по Україні такої проблеми немає.
Я вам свій приклад наведу: на сьогодні я живу і працюю в Києві. Я сам працював до цього в Чернігові, дитина моя – в школі в Чернігові, за місцем реєстрації. Якщо вже так склалися мої життєві обставини, мої службові обставини, що я маю переїхати сюди, мені що, бігати тепер по ЖЕКах, збирати довідки?
Отак батькам і доводиться бігати.
Я думаю, що ми роз'яснення зробимо таке. Об'єктивно згідно з чинним законодавством, згідно з порядком випишемо, і зробимо рекомендаційний лист обов'язково.
Яка позиція міністерства, ваша особиста, щодо уроків сексуального виховання дітей? Вони потрібні чи ні?
Дитина в будь-якому випадку має бути гармонійно розвиненою. Колись у Радянському Союзі це була заборонена тема, незручна. Але брак інформації негативно відбивається потім на суспільстві. Це звичайна у всьому світі тема, яку ніхто не порушує так гостро. Вона імплементована в нормальне життя специфічними уроками. В нас, наприклад, є уроки «Я, моє здоров'я, моє життя», «Захисти себе від ВІЛ»... Це – теж сексуальне виховання, це певна культура взаємостосунків між чоловіком і жінкою, це життєві нормальні природні речі, які імплементовані в певні базові програми освітні, і нічого страшного тут немає.
Тобто, потреби в окремій дисципліні немає?
Ну, в нас є декілька дисциплін: і основи здоров'я, і біологія, і ціла низка факультативних курсів – «Школа проти СНІДу», «Дорослішай на здоров'я»… Воно все є. Ви знаєте, є певні обмеження часові, коли ти можеш учня завантажувати впродовж тижня. У нас є ще хімія, біологія, фізика, математика, фізичне виховання, праця, образотворче мистецтво, співи… 30 годин в середньому на всі дисципліни, за кожну годину вчителі «б'ються» – багато всього не охопиш. Тому є інтегровані освітні програми, інтегровані курси, які в рамках, наприклад, біології, основ здоров’я формують специфічні теми…
Але бачите, це в суспільстві розглядають як альтернативу: мовляв, якщо вже на християнську етику знайдуться зайві години, то чому б не присвятити їх сексуальному вихованню дітей?
Ще раз наголошую: основи етики, а не християнської етики.
Щодо сексуального виховання – є основи здоров'я і біологія. Це ж не школа сексуальна якась. У рамках загальноосвітньої програми для всебічного розвитку є такий елемент.
250 млн доларів на президентський університет і відсутність заявок від іноземних вишів на відкриття філій в Україні
Світовий банк виділяє 200 мільйонів доларів на скорочення кількості вишів в Україні…
Це не скорочення, а оптимізація мережі.
Але кількість же буде скорочена.
Перш за все, треба аудит провести. У проєкті Світового банку так і написано: спочатку – аудит.
Оптимізація мережі не говорить про те, що будуть викинуті студенти, будуть викинуті викладачі: можливо, дублюючі функції треба прибрати. Звичайно, це нормальний об'єктивний процес. Ми вхопилися за цей проєкт Світового банку, але при цьому вже два роки працює формула фінансування закладів вищої освіти, яка спонукає заклади вищої освіти об'єктивно ставитися до укрупнення, до оптимізації. Такі процеси йдуть.
За ці півтора року 8 таких оптимізаційних заходів були вже зроблені – і нічого страшного, ніхто не програв. Усі рухаються, знаходять можливість для вдосконалення.
Отже, 200 мільйонів доларів від Світового банку йде на оптимізацію вишів, а з іншого боку – понад 250 мільйонів доларів на створення президентського університету. Маю на увазі 7,2 мільярди гривень по курсу, про які йдеться у концепції створення цього університету.
Ну, звичайно, потрібні певні кошти на те, щоб сформувати точку перезавантаження системи вищої освіти. Тому що в рамках того законодавства і тієї системи, яка зараз працює по забезпеченню, функціонуванню вищої освіти, ми Гарвард і Оксфорд не побудуємо.
Буде окремий закон «Про президентський університет». Це буде можливість показати, яким чином розвиватиметься далі система вищої освіти. На прикладі одного закладу, але з закладенням елементів поширення цього досвіду.
Ми ж не дорікаємо ні Гарварду, ні Оксфорду, правда? Але вони живуть зовсім по іншим законодавчим нормативам, ніж ті, які є, наприклад, в Україні. Тому, можливо, варто показати приклад. У нас не всі ректори, не всі керівники, не всі заклади освіти хочуть втрачати комфортне середовище перебування в тому чи іншому стані. Але треба і суспільству показати, що можливий і такий вектор розвитку. Тоді саме суспільство, – і батьки тих студентів, і самі студенти – будуть підштовхувати до тих змін, які мають відбутися. Тому президент абсолютно вірно таку концепцію заклав.
Нехай нікого не лякає 7,2 мільярди гривень. Це 7,2 мільярди на два роки, з обладнанням. Але при цьому, вже сьогодні розглядається вже цілий перелік інвесторів з різних країн, в тому числі і зі Сполучених Штатів Америки. Потенційні інвестори вже зверталися, щоб брати участь у співфінансуванні.
Власне, я і хотіла запитати про джерела фінансування. Це будуть приватні інвестори?
У частині біо- та нанотехнологій є вже деякі інвестори, які готові долучитися і до зведення будівлі, і до придбання обладнання… В аерокосмічних технологіях – те саме...
Дуже серйозні інвестори, в тому числі, з представників нашої діаспори у США, в Канаді, які самі висловили бажання, долучитися в якості державно-приватного партнерства. Тому що закладені дуже прийнятні для закордонних інвесторів і бізнеса умови, коли, наприклад, результати здобутків і напрацювань тих самих студентів і викладачів можуть бути комерціалізовані: на правах роялті можуть повертатися в якості прибутку. Це – нормальна світова, європейська практика.
У тій самій концепції перераховані індикатори успішності впровадження. Але всі вони розраховані на 5 років. Очевидно, що на той час ви вже не будете міністром, та й Володимир Зеленський, можливо, вже не буде президентом. Чи є якісь більш осяжні, короткострокові, індикатори успішності проєкту?
На сьогодні концепція затверджена. На погодженні в центральних органів виконавчої влади – всі необхідні документи щодо створення проектного офісу, вже уточнений проєкт у нас є. Маємо амбітні плани розпочати будівництво, тобто, навіть видимі індикатори є.
Те, що на 5 років – це правильно. Найкращий індикатор – це якість випускників, які звідти вийдуть. Наскільки вони затребувані, наскільки вони принаймні конкурентні на ринку праці.
А для того, щоб цей проєкт не зупинився за можливої зміни влади, і залучено бізнес. Саме в якості державно-приватного партнерства. Якщо бізнес вкладе туди кошти, то в будь-якому випадку бізнес буде намагатися ці кошти перетворити на певний зиск. І буде розраховувати на тривалу співпрацю в частині розвитку тих чи інших ініціатив. Це найголовніший, мабуть, запобіжник.
У квітні Міносвіти похвалилося, що уряд затвердив необхідну постанову і тепер найкращі іноземні виші зможуть відкривати філії в Україні...
Це є, до речі, в програмі кандидата в президенти Володимира Олександровича Зеленського.
Чи є якийсь попит в іноземних закладів освіти? Як багато охочих за цей період знайшлося? Скільки навчальних закладів уже подали заявки на отримання ліцензії?
До нас звертався Арізонський університет, університет Зігмунда Фройда (медичний університет австрійський з Відня) – з ними перемовини ми вели. Поки реально в міністерстві ще немає жодної заявки на отримання такої ліцензії, але принаймні перші перемовини ми вже ведемо.
Уряд планував забезпечити реалізацію фінансової автономії вищих навчальних закладів. На якому етапі зараз перебуває законопроєкт? Чому його досі не внесли до парламенту?
Це складне питання. Фінансова автономія – це треба з державного бюджету забрати спецфонд, який є в закладі вищої освіти: ґрунтовна серйозна сума. Сьогодні йдуть деякі консультації, конструктивні консультації, з профільним комітетом Верховної ради з питань освіти, науки та інновацій, з Мінфіном. Це завжди дуже болісне питання – розділення коштів державного бюджету. Консультації тривають в конструктивному дусі, не так швидко як хочеться.
Існує формула фінансування закладів вищої освіти, яка дозволяє уже сьогодні мати часткову фінансову автономію, а також спонукаючі елементи до саморозвитку, в тому числі в питанні фінансової автономії. Це і укрупнення, це і формування наскрізних освітніх програм, і долучення стейкхолдерів, і майбутнє працевлаштування випускників.
Термінів конкретних по законопроєкту ви не готові сказати?
А хто сьогодні хоча б по одному законопроєкту скаже терміни? Є законопроєкти, які, ми сподівалися, швидко вийдуть – а вони затримуються. А були дуже важкі: наприклад, по ліцеях – і навпаки, дуже швидко пройшли.
До кінця 2021 року діє тимчасовий порядок присудження ступеня доктора філософії. Що буде наступного року? Чи буде знову продовжено попередній порядок?
Розроблено новий проєкт порядку. Він був у нас на громадському обговоренні, ми направили його на експертизу до Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій. Він суттєво, думаю, не зміниться, тим більше, що нарікань ніяких з чинного тимчасового порядку в нас майже немає. У більшій частині він збережеться такий, як є.
Високооплачуваність професії вчителя та інші освітні обіцянки з передвиборчої програми президента Зеленського
Президент у передвиборчій програмі обіцяв, що професія вчителя стане престижною та високооплачуваною. За якими критеріями ви визначаєте престижність та високооплачуваність? Наскільки зростуть зарплати викладачів наступного року?
Все, що в міністерстві робиться впродовж останнього року, робиться виключно на положеннях програми президента України.
Ще в цьому році майже на 9% зросте зарплата вчителів. У нас на сьогодні тільки середня зарплата освітян вже майже у 2,4 рази більше, ніж рівень мінімальної зарплати. Середня зарплата в освіті може зрівнятись з середньою зарплатою в економіці.
Дуже важливо, що в концепцію зростання заробітних плат закладено можливість самого вчителя заробити собі додатково 20% до заробітної плати, за рахунок процедури сертифікації вчителя в початковій школі. Відчуваєш, що твоя спроможність набагато вища, ніж, наприклад, у колеги – можеш пройти процедуру сертифікації. Наприклад, у 2019 році 705 вчителів успішно пройшли таку сертифікацію – їх подавалося близько 900 . В 2020 році – пройшли сертифікацію 902 педагоги. На 2021 рік ще триває сертифікація, близько 1800 – людей подалося. Звичайно, їх подається не так багато, але з кожним роком кількість охочих зростає. Але ти сам собі можеш на 20% збільшити зарплату, це непогана сума.
Окрім цього, затверджено порядок підвищення кваліфікації педагогічних, науково-методичних працівників, що теж дає можливість підвищити свій статус, збільшити заробітну плату. Важливо, що ми зробили демонополізовану процедуру підвищення кваліфікації. Раніше це було лише в державних установах – сьогодні є громадські організації, інші організації, тренери з яких провчилися в Європейському Союзі, і в рамках нових умов, в тому числі, дистанційного навчання, можуть набагато краще давати основи підвищення кваліфікації для вчителів, ніж колишні, скажімо так, державні установи, які в деяких випадках читають за методиками Радянського Союзу. Вони, може, й непогані, але час іде, треба змінюватися, оновлюватися.
Окрім цього держава заклала ще на 2021 рік 400 мільйонів гривень на заходи з підвищення кваліфікації вчителів. Це великі кошти.
В нас затверджено новий стандарт вчителя закладу загальної середньої освіти, в нас є стандарт директора школи... Це якраз про престижність. Щоб не тільки мати професію вчителя, а ще й працювати в тих умовах, щоб ти сам відчував, що твоя професія є престижною.
Але ж ви розумієте, «високооплачувана» професія – це надто неточне і суб'єктивне визначення. Завжди будуть незадоволені.
Звичайно, розумію. Ми працюємо над тим, щоб професія вчителя дійсно була високооплачувана.
Можна порівняти з іншими країнами. Наприклад, Литва: зарплата освітян 1100-1500 євро на місяць, плюс раз на рік премія – 100% від зарплати.
А є країни, де вдвічі менше, ніж у нас отримують зарплати. І таких багато. Чому ми беремо Литву?
Україна ж не пасе задніх у заробітних платах вчителів. Звичайно, хочеться більше, звичайно, ми працюємо над тим, щоб було більше. Звичайно, президент підтримує ту програму, яка є. Тільки у 2020 році у нас зростання було на 8%, вже 20% зростання є у 2021, і ще майже 9% буде зростання у грудні цього року.
Звичайно, престижність роботи вчителя я повністю підтримую. Хочеться завжди, щоб зарплати були більші. Об'єктивно освітня галузь просто дуже велика, мультиплікатор дуже складний. Якщо ми підвищуємо навіть на 1%, враховуючи ту кількість вчителів, кількість закладів освіти, яка є, цей мультиплікатор спрацьовує на дуже великі кошти.
Ми ж маємо розуміти, що чарівної палички немає. Маємо розуміти, що бюджет – не гумовий. Є ще і медицина… Ніхто не очікував, що буде ковід. Це дуже великий виклик, на який, звичайно, треба дуже багато коштів. А ще у нас війна іде… Ми ж країна, яка воює. Незалежно від того, хочемо ми чи ні, ми маємо берегти свої кордони.
І партія «Слуга народу», і президент у передвиборчій програмі обіцяли, що державні і приватні заклади освіти отримають рівні права. В чому це полягає? Які саме права маються на увазі?
А на сьогодні навіть приватні заклади освіти можуть отримувати державне замовлення. Тобто, навіть фінансування з державного бюджету цього року приватні заклади отримують. Ті, хто не побоялися, подалися – усі отримали досить пристойну кількість місць державного замовлення.
Заклади вищої освіти приватної форми власності не підпадають під Prozorro... Це, виходить, навпаки, утиснені державні заклади.
Приватні школи, дитячі садочки – взагалі найкраще розвиваються. Можливо, тепер у державних немає стільки прав?
Тобто, не рівні права?
Не рівні права, звичайно.
Тому і йде мова про фінансову автономію. Для того, щоб дозволити їм рівні права з приватними закладами.
Іще одна президентська обіцянка з програми: «скоротити адміністративну надбудову закладів освіти». Що саме мається на увазі? Що таке адміністративна надбудова і чи скорочується вона зараз?
Це стосується ухвалення, перш за все, закону «Про повну загальну середню освіту».
Скорочення і оптимізація мережі закладів, створення опорних шкіл і філій, укрупнення закладів повної загальної середньої освіти мінімум до 400-500, а то і більше, дітей. Для того, щоб повністю сформувати більш якісний викладацький склад, за рахунок розрахункового коефіцієнту наповненості класів. Наприклад, не дві-три школи по 40-50-70 дітей, а одна школа. Не чотири директори, а один. Менше завучів, умовно кажучи… Це і є адміністративна надбудова, яка з'їдає більшість коштів.
Ми впровадили електронні щоденники, електронні журнали. Є та сама Всеукраїнська школа онлайн: там, де учень сам може сформувати собі індивідуальний кабінет роботи з вчителем і формувати план роботи вже навіть без технічного персоналу, без розкладу – індивідуально наповнювати себе знаннями, відповідно до прогалин у знаннях.
Найголовніше – це доступність, якість і безперервність освіти. Оце і є ті адміністративні перешкоди, які ми сьогодні знімаємо. В тому числі, завдяки інформатизації і діджиталізації.
Інтерактивні музеї науки будуть у всіх великих містах, як обіцяв президент? Нам відповіли на запит, що заявки на відкриття інтерактивних музеїв науки до МОН подали лише Луцьк та Полтава.
Музей в Маріуполі у нас відкривається. Мала академія наук – дуже цікава програма по Маріуполю. По Львову відкриття відбувається. Полтава дійсно подавала заявку, але там область буде одне робити, а університет буде робити інше. У Ніжині планується на базі державного університету дуже цікавий музей.
Я минулого тижня у Житомирі був, який не подавав заявку. У Житомирській політехніці. Заїхав – мене дуже вразило. Він зроблений більшою мірою силами самих студентів-ентузіастів з викладачами. Я вам рекомендую поїхати подивитися.
Текст: Катерина Пітєніна
Фото: Олена Тян
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»