Ідея ліквідувати в Україні місцеві міські адміністрації в рамках децентралізації, на перший погляд, здається новою, але перші обіцянки провести таку реформу були ще на початку 2000-х. У 2015 році у Верховній раді з'явився, але так і не був ухвалений, законопроєкт, який передбачає створення інституту префектів замість голів ОДА. Внести зміни до Конституції для появи префектів хотів і Володимир Зеленський. «Слово і діло» відстежило, як політики незалежної України обіцяли ліквідувати обласні та районні держадміністрації.
Обласна державна адміністрація, нагадаємо, це місцевий орган виконавчої влади. ОДА реалізує свої повноваження на території області та контролює діяльність районних держадміністрацій.
Місцеві держадміністрації існують в Україні з 1992 року. Того року в Україні на підставі закону «Про представника президента» був введений відповідний інститут. У законі було сказано, що «представник президента є главою місцевої державної адміністрації відповідно в області, містах Києві, Севастополі, районі, районі міст Києва і Севастополя». На цю посаду призначав особисто глава держави.
У 1994 році була невдала спроба позбутися інституту місцевих державних адміністрацій. У травні 1995-го в Україні знову з'явилися місцеві державні адміністрації, керівники яких призначалися президентом. Остаточно конституційний статус місцевих державних адміністрацій був закріплений Конституцією від 1996 року.
Реформувати цей інститут політики почали обіцяти ще наприкінці 90-х – початку 2000-х. Наприклад, під час передвиборчої президентської кампанії-1999 Леонід Кучма обіцяв посилення самостійності місцевих органів влади і самоврядування.
У 2002 році перед парламентськими виборами дві партії обіцяли запровадити вибори керівників областей і районів – Соціалістична партія і блок «Демократична партія України – Демократичний союз». Соціалісти в парламент пройшли, але обіцянку не виконали.
Вплив із центру: чому реформу децентралізації завершують префектамиНа заваді прискоренню процесу децентралізації у нинішньої провладної команди існує вагомий виклик – запуск інституту префектури. Які шанси завершити реформу цього року – аналізував політолог Олександр Радчук.
Під час передвиборчої кампанії в 2006 році обіцянка щодо реформи місцевих адміністрацій стала однією з топових. Партія регіонів, партія «Європейська столиця», «Блок Лазаренка», «Блок Юлії Тимошенко», блок «Влада народу», партія «Нова сила», «Блок Юрія Кармазіна» обіцяли зробити посади голів обласних і районних держадміністрацій виборними.
«Народний Рух України за єдність» обіцяв у програмі провести «радикальний перерозподіл влади»: більше власності засобів і повноважень на користь територіальних громад з одночасним делегуванням більшості повноважень органам самоорганізації населення.
«Народний блок Литвина» хотів ліквідувати державні адміністрації і сформувати виконавчі комітети місцевих рад. Схожа обіцянка була в «Опозиційного блоку НЕ ТАК»: розширити повноваження регіонів, обласні та районні ради повинні сформувати виконавчі органи.
Перед позачерговими парламентськими виборами в 2007 році лише дві партії обіцяли провести таку реформу. У програмі Комуністичної партії було передбачено, що державні адміністрації будуть ліквідовані, а на їхнє місце прийдуть виконавчі комітету місцевих рад. У свою чергу, в «Блоці Юлії Тимошенко» обіцяли, що народ на референдумі наділить місцеве самоврядування виконавчою владою.
У 2010 році кандидати в президенти Анатолій Гриценко та Олександр Мороз обіцяли ліквідувати районні держадміністрації. У Інни Богословської та Юлії Тимошенко в програмах було написано, що місцева влада буде формувати виконавчі комітети. Аналогічну обіцянку давав Петро Симоненко. Володимир Литвин теж обіцяв ліквідувати держадміністрації – замість цього створити виконавчі комітети на рівні районів і областей.
У 2012-му партія «Зелені» в програмі обіцяла провести «справжню адміністративну реформу», її головною ідеєю мала стати виборність усіх керівників органів влади. Соціалістична партія хотіла ліквідувати районні держадміністрації і передати їхні функції радам, виконкомам, сільським і міським головам.
Знову популярною обіцянка реформувати органи місцевої влади стала в 2014 році. Ліквідувати місцеві адміністрації обіцяли партії «Свобода» і «Батьківщина». Партія Анатолія Гриценка обіцяла в програмі ліквідувати місцеві адміністрації і створити виконкоми місцевих рад.
Крім «Батьківщини», з тих партій, які пройшли до Верховної ради, «Блок Петра Порошенка» обіцяв, що виконавча влада в областях буде належати не «губернаторам», а виконавчим комітетам, які сформували обрані людьми облради.
«Опозиційний блок» в програмі обіцяв, що громадяни отримають право шляхом голосування вибирати керівників регіонів і відкликати їх, районні адміністрації повинні бути ліквідовані. Децентралізацію влади обіцяли також «радикали» Олега Ляшка.
Серед кандидатів у президенти обіцянка ліквідувати ОДА і РДА теж була поширеною. У програму її включили Дмитро Ярош, Петро Симоненко (він, щоправда, хотів і посаду президента ліквідувати), Юлія Тимошенко, Олег Тягнибок, Василь Цушко, Зорян Шкіряк.
Переможець президентських перегонів Петро Порошенко обіцяв: «Повинна відбутися децентралізація влади. Громади на місцях отримають більше прав і грошей на реалізацію повноважень. Виконавча влада в областях буде належати не призначеним зверху «губернаторам», а виконкомам, сформованим облрадами, обраними людьми».
Вертикаль, яка не працює: що не так із призначенням голів ОДАУже цього року обласні держадміністрації та їхніх очільників мали б змінити нові інститути контролю влади ‒ префектури та префекти. Чи варто очікувати завершення реформи й які ризики можливих змін ‒ аналізував політолог Олександр Радчук.
Поки Порошенко був президентом і працював парламент VIII скликання, була спроба реформувати місцеві органи влади, але все ж обіцянки були провалені.
У 2015 році в першому читанні Верховна рада ухвалила зміни до Конституції щодо децентралізації. Законопроєкт передбачав ліквідацію районних та обласних державних адміністрацій. У райони і регіони президент за поданням Кабміну повинен був призначати префекта. Префект замислювався як представник місцевих органів виконавчої влади, неполітична посаду, яка не залежить від місцевих політичних еліт. Планувалося, що префекти будуть діяти в кожному районі і в кожній області. У Києва і Севастополя будуть власні префекти. Префектів повинні були обирати за результатами відкритого конкурсу, призначати і звільняти президентом за поданням Кабміну.
Законопроєкт пролежав у парламенті чотири роки і в другому читанні його так і не ухвалили.
На останніх виборах, в 2019 році, «Опозиційна платформа – За життя» обіцяла, що обласні та районні ради отримають можливість створювати виконавчі комітети, а громадяни – на прямих виборах обирати керівників регіональної влади. «Слуга народу» обіцяла перетворити державні адміністрації на префектури європейського типу.
Ліквідувати місцеві держадміністрації в 2019 році обіцяв кандидат у президенти Олександр Шевченко. Виконавчі комітети на місцях обіцяла Юлія Тимошенко, Юрій Бойко обіцяв ввести прямі вибори керівників регіонів.
У президента Володимира Зеленського в програмі немає прямої обіцянки про ліквідацію місцевих держадміністрацій. Але свій варіант реформи він все ж пропонував. У 2019 році Зеленський вніс в Раду зміни до Конституції, які передбачали інститут префектів, запровадження нового переліку адміністративно-територіальних одиниць, закріплення права місцевих жителів на зміну кордонів і перейменування населених пунктів, закріплення права громади на самоврядування шляхом виборів і місцевих референдумів. Але після масової критики глава держави відкликав ініціативу.
Нагадаємо, раніше «Слово і діло» вивчило, хто і коли обіцяв скоротити кількість нардепів в Україні.
Олександра Худякова, Сергій Міхальков, спеціально для «Слово і діло»
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»