Залишилися лічені дні до третьої річниці зухвалої витівки Володимира Зеленського, який порушив святі традиції та виступив із новорічним вітанням перед українцями на телеканалі 1+1 замість президента. Його промова була рекордно короткою, лише півтора десятка коротких пропозицій. Закінчувалась вона просто: «Я йду в президенти України. З Новим роком! З новим слугою народу!».
Слуга народу вже дуже не новий, і зовсім не такий легкий і життєрадісний, яким був на новорічних екранах у ніч з 2018 на 2019 рік, сильно контрастуючи з великоваговим та благосно-пафосним Петром Порошенком. Багатьом тоді здалася цікавою найшаленіша ідея радикального освіження спертої атмосфери української політики, і на цьому інтересі, значною мірою глядацькому за своєю суттю, були тріумфально виграні президентська та парламентська кампанії. І ті, кого з самого початку жахнула легковажність подібного вибору, чекали оглушливого краху вискочки буквально з самого початку оголошення його амбіцій: ось-ось усі розглянуть Зеленського уважніше і усвідомлять, що стали жертвою тимчасового божевілля. Але цього не сталося ні до першого туру, ні перед другим, ні влітку, ні восени, ні наступного року.
Новорічні привітання Зеленського 2020-2021: порівняльний контент-аналізПрезидент Володимир Зеленський випустив уже друге новорічне привітання за свою каденцію. Чим воно різнилося від першого, розібралося Слово і діло.
Власне, одним із головних підсумків 2021 року стало те, що і він закінчується в ситуації рейтингового лідирування Володимира Зеленського. Хоча ще на початку року рівень підтримки став помітно просідати, за рахунок активних дій РНБО та відсутності якоїсь помітної протидії опонентів уже до вересня рейтинг вдалося знову солідно наростити, повернувши до рівня першого туру президентських виборів 2019 року. І навіть активна медійна війна, яку восени проти Банкової розпочав Рінат Ахметов, поки що не дала жодних помітних результатів. Якщо за підсумками року порівняти показники у провідній четвірці претендентів на президентську посаду, то проблеми якраз більші у конкурентів чинного президента.
Судіть самі.
Дані опитування за лютий 2021 року, коли глава держави мав найменший показник у році: серед тих, хто визначився з вибором і піде голосувати, за Зеленського віддали б голос 21,2%, за Бойка – 17,1%, Порошенка – 16, 4%, за Тимошенко – 12,2%.
Вересень: за Зеленського – 31,1%, за Порошенка – 13,3%, за Бойка – 10,9%, за Тимошенко – 9,2%.
Грудень: Зеленський – 24,2%, Порошенко – 13,7%, Тимошенко – 9,6%, Бойко – 9,2%.
Тобто, порівняно з початком року, президент покращив свої показники (+3%, хоча вони й помітно потьмяніли на тлі вересневих (-6,9%), а його основні опоненти розгубили: Порошенко – мінус 2,7%, Тимошенко – мінус 2,6%, Бойко більше за інших: мінус 7,9% порівняно з лютневими рейтингами. Виходить, дистанція лідерського відриву за підсумками року порядком збільшилася. У січні, за даними того ж «Рейтингу», йому довіряли 41% громадян, 54% – не довіряли.
Таким чином, найнагальніше питання української політики: коли ж удача відвернеться від Зеленського, і він нарешті хрясне під тягарем дурниць, помилок і тотального мочилова з боку конкурентів – «справжніх політиків» та інших численних ненависників, переноситься на наступний рік. І жодної очевидної відповіді на нього поки не видно. Очевидно, інше: Зеленський не випадковість.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»