За даними жовтневих соціологічних досліджень, 37% українців втратили роботу через війну. Враховуючи інфляцію, загрозу мирному населенню через постійні атаки на критичну інфраструктуру, підрахунки ООН про 4,2 млн українських біженців, які отримали тимчасовий прихисток, не є остаточними і зростатимуть. Це створює помітний гуманітарний тиск, проте в той же час, приносить певну вигоду європейському ринку праці.
Українці швидко адаптуються, завдяки тому, що вивчали іноземні мови у школах та ВНЗ, завдячуючи безвізу вже подорожували Європою, тому процес інтеграції проходить швидше, порівняно з біженцями з інших континентів.
Статистика це підтверджує. За різними даними, в Нідерландах з 55 тисяч біженців працездатного віку вже працевлаштовані 83% (статистика UWV), 40% українців працевлаштувались у Великій Британії (Бюро національної статистики країни), у Польщі працевлаштовані вже майже 400 тисяч («Голос Америки»). За деякими джерелами, українці у Польщі сплатили податків на 2 млрд євро – це утричі більше ніж країна витрачає на біженців.
В яких країнах Європи найбільше українських біженцівЗ початку повномасштабної війни найбільше українських біженців прийняли Польща, Німеччина та Чехія. Докладніше – на інфографіці.
Українці закривають багато вакансій різних спеціальностей, зменшуючи дефіцит на ринку праці. Їм притаманні високий рівень освіти, працелюбність, готовність швидко опановувати нові навички, готовність якомога швидше приступити до роботи навіть з невеликою за європейськими стандартами зарплатнею. Якщо раніше українці частіше їхали на сезонні заробітки, серед них було багато студентів, то сьогодні українські «робочі руки» поповнюють штат лікарів, IT-спеціалістів, інженерів, вчителів.
Звісно, існують певні складнощі у працевлаштуванні, спільні для всіх країн – необхідність вивчити мову країни, час, щоб підтвердити кваліфікацію, вивчити законодавство чи притаманні країні протоколи для конкретної професії. Окрім того, бувають випадки, коли біженців переселяють з тимчасових прихистків, наприклад, як відбувається зараз в Ірландії та Болгарії, і тоді люди витрачають час, щоб знову шукати роботу або влаштовувати дітей у навчальні заклади.
Тому важливу роль відіграють центри адаптації біженців, які надають консультації, безкоштовні підготовчі курси, допомагають з пошуком житла та необхідними речами. Так, наприклад, чеська влада у співпраці з Дитячим фондом ООН до кінці року відкриють ще один подібний центр у Празі. Окрім того, допомагає швидше інтегруватись українська діаспора.
Рф спрямовує зусилля на те, щоб зменшити рівень допомоги Україні у всіх сферах – воєнній, гуманітарній, фінансовій. Численні пропагандистські пабліки намагаються дискредитувати українських біженців та породити негативне ставлення як до самих українців, так і до явища міграційної кризи, яку спровокувало російське вторгнення.
Тим часом, досвід 10 місяців війни показує, що економіка ЄС залишається «у виграші», навіть враховуючи виплати на допомогу українцям, оскільки мігранти долучилися до ринку праці, закривають дефіцитні вакансії, сплачують податки, привносять нові ідеї та моделі роботи у європейський бізнес. Також у багатьох країнах застосовується практика грошової компенсації особам (хостам), які розміщують у себе вдома біженців.
До того ж, соціологічні опитування жовтня засвідчили, що 85% українців планують повернутись додому невдовзі або після закінчення війни («Рейтинг»), а за даними іншого дослідження, 88% респондентів бачать Україну процвітаючою державою у складі ЄС вже через десятиліття (дані КМІС).
Андрій Ковпак, спеціально для «Слово і діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»