Українська армія активно та успішно деокуповує території, які вдалося тимчасово зайняти російським окупантам. Чим більше земель звільняється, чим більше доказів російського терору спливає назовні – масові вбивства, розстріли, тортури, знищені колони з біженцями, насильство і грабежі.
Втім, де-факто терор відбувається не тільки на окупованих територіях. Українські міста щодня піддаються обстрілам, ворог завдає масованих ракетні удари по енергетичних об'єктах, щоб залишити передусім мирне населення в холоді, без світла і води. При цьому удари по енергетичних об'єктах ніяк не впливають на стан справ на фронті, де росіяни зазнають однієї поразки за іншою.
Оскільки така варварська жорстокість російських окупантів зараз, в XXI столітті, здається чимось важко усвідомлюваним і зрозумілим, «Слово і Діло» вирішило пояснити, чому Росія звела тероризм в ранг державної політики, які цілі переслідує ворог і чого він домагається щоденним терором українських міст.
Нацистська логіка
Важко повірити, але вся російська жорстокість, що проявляється в Україні, з точки зору окупантів цілком виправдана та вкладається в їхню нелюдську, нацистську логіку. Масові вбивства мирних жителів, з точки зору рф, повинні були змусити українське керівництво погодитися на мир за всяку ціну.
Перші кілька тижнів війни російські окупанти дійсно намагалися бити тільки по військових об'єктах. Мета була зрозумілою – позбавити Збройні Сили України боєздатності, знищити українські війська в місцях дислокації, зруйнувати важливі військові цілі. Москва планувала «бліцкриг» і хотіла захопити Україну щонайбільше за кілька тижнів.
В цей час попадання по цивільних і інфраструктурних об'єктах були скоріше результатами кривих рук російських військових, невірних розрахунків артилеристів та ракетників, поганого стану російської техніки та вкрай «високоточних» боєприпасів.
Цілком переможена та жодного разу не легендарна. Феномен розвалу російської арміїЧому російська армія виявилася взагалі не готова до повномасштабної війни в Україні - в матеріалі Антона Коржа.
Втім, вже тоді рф все одно не гребувала воєнними злочинами, скоєними буквально напоказ. 28 лютого, під час переговорів з українською делегацією, один з густонаселених районів Харкова був обстріляний касетними боєприпасами; крім цього, по ньому завдали удару фугасними авіабомбами. В районі не було жодного військового об'єкта – проте окупанти здійснили цей обстріл цілком усвідомлено. На переговорах він дозволив їм говорити з українською стороною з «позиції сили».
Проте вже в березні, коли стало зрозуміло, що російського бліцкригу не буде, окупанти почали демонструвати своє звірине обличчя. У березні сталася серія ударів по обласних адміністраціях українських міст - постраждала будівля Харківської ОДА, була знищена Миколаївська ОДА. Тільки дивом не загинув ніхто з глав областей, але жертви обчислювалися десятками.
З того моменту ракетні, артилерійські та авіаційні атаки на українські цивільні об'єкти стали для росіян чимось в порядку речей. Пріоритетні цілі для них – адміністративні та культурні будівлі, агропідприємства, лікарні та пологові будинки, житлові будівлі.
Станом на початок листопада окупанти завдали 22 тисячі ударів по цивільних об'єктах – це в 73 рази більше, ніж по військових. Постраждали дві тисячі освітніх установ, сотні лікарень, пологових будинків та поліклінік, знищеним житловим багатоповерховим і приватним будинкам немає ліку. Безліч людей загинуло, ще більше було поранено або залишилося без житла.
Касетні боєприпаси
Західні журналісти проаналізували понад 1000 фотографій з місць ударів російських окупантів по українських цивільних об'єктах. Серед них понад 200 фото – результати застосування боєприпасів, які відносяться до заборонених.
Вперше тактику обстрілу житлових кварталів касетними боєприпасами РФ застосувала, бажаючи зломити опір Харкова. Багато житлових районів тоді зазнали удару касетними снарядами, які буквально засипали вулиці сотнями дрібних бомб.
Касетні боєприпаси – це одне з найбільш смертоносних знарядь вбивства. Їх небезпека в тому, що сам «касетник», по суті, не особливо становить загрозу, а ось його начинка – навпаки; там десятки або сотні невеликих бомб, які вибухом розкидаються на величезній території. Снаряд до РСЗВ «Смерч» містить до 30 таких елементів, тоді як снаряд до новішого «Урагану» – до 646 одиниць.
Чим воюють ЗСУ: реактивна артилеріяНа озброєнні українських військових є два види реактивної артилерії – реактивні системи залпового вогню Град і Смерч.
Суббоєприпаси осколково-фугасної дії мають неприємну властивість спрацьовувати не відразу, а через деякий час. В середньому, близько 20% начинки одного такого касетного снаряда не спрацьовує відразу і залишається лежати на землі; він може спрацювати через годину, може – через два, а може і через десять років. Причому його не обов'язково для цього чіпати – можна просто пройти повз.
Сюр з Першої світової
Коли судмедексперти прибули в Бучу, а потім і в Ірпінь, міста під Києвом, де загинуло безліч цивільних, вони виявили на багатьох тілах невеликі отвори, які спочатку прийняли за кульові поранення. Тільки потім стало ясно, що експерти мають справу з примарою Першої світової війни – зброєю, яка через свою жорстокість була забута понад сто років тому і широко з того моменту ніде не використовувалася.
Крихітні сталеві голки, флешетти, дійсно є зброєю часів Першої світової війни. У 1914-1918 році пілоти перших літаків, перкалево-фанерних повільних і тихохідних машин, відрами висипали ці стрілки на голови піхотних і кавалерійських колон. Сила флешетти в падінні була така, що летячи по прямій у вільному падінні з висоти в 100-150 метрів, маленька сталева стрілка була здатна пронизати наскрізь вершника, що сидить верхи на коні.
Російські танкові та артилерійські снаряди містять до восьми тисяч таких флешетт кожен. І сила тротилу повідомляє їм куди більшу початкову швидкість, ніж руки пілота часів Першої світової, так що летіти ці голочки можуть на кілометри. Саме сотні таких голочок виявили експерти в тілах загиблих.
«Солнцепек»
Ще одне російське «ноу-хау» - це зроблена за принципом РСЗВ термобарична вогнеметна система (ТВС) «Солнцепек» та її попередник «Буратино». Замість ракет ця бойова машина, зроблена на базі танка Т-72, запускає серію термобаричних зарядів, як в ручних піхотних вогнеметах. Люди, що потрапили під удари ТВС, згоряють в страшних муках.
Щоправда, самі росіяни намагаються застосовувати ТВС тільки там, де не очікується серйозного опору. По-перше, ТОС – це дефіцитна техніка, на всю російську армію їх не більше 72 одиниць. А з початку війни бійці ЗСУ не тільки знищили кілька ТВС, а й захопили деякі з них, після чого вже російські окупанти на своїй шкурі відчули, що таке опинитися під масованим залпом термобаричних боєприпасів.
По-друге, російська армія неодноразово скаржилася, що ТОС-1 «Буратино» становить небезпеку для оточуючих його військ не менше, ніж для противника. Ракетна установка не має жодного бортового захисту; попадання навіть великокаліберної кулі в одну із заряджених пускових призводить до того, що установка вибухає і знищує всіх, хто опинився поруч. ТОС-1А «Солнцепек» має зменшену кількість труб і броньовий захист по бортах ракетної установки на корпусі, але проблему це не особливо вирішило.
А ось для методичного знищення житлових кварталів в місці, де точно не буде жодного опору, ця установка підходить, як найкраще. Тому росіяни намагаються застосовувати її тільки проти мирних жителів.
Чи воює Росія «на повну силу»?
Можливо, зараз може здатися, що росія воює мало не в повну силу. Однак це далеко не так. Всі свої можливості з винищення мирного населення рф застосовувати не може. І не тому, що не може, а тому, що їй не дають цього зробити – в першу чергу, звичайно ж, ЗСУ.
Ситуація в Україні жодним чином не порівнянна з ситуацією в Грузії, де авіація росіян відчувала себе, як на полігоні, або з ситуацією в Сирії. У Сирії російські літаки рівняли з землею міста, які чинили опір Асаду – будинок за будинком, квартал за кварталом зносилися в щебінь та пил. Через кілька місяців такого «умиротворення» населення Сирії скоротилося на шість мільйонів чоловік – більш, ніж на третину.
Скільки людей в Сирії своїми бомбардуваннями вбили російські пілоти-терористи, в порівнянні з якими ІДІЛ – це щось на зразок дитячого садка в пісочниці ми, мабуть, ніколи не дізнаємося. Однак Путін високо оцінив цю бійню – він назвав її «кращими навчаннями, які тільки можна було б уявити».
Atlantic Council: путін – найбільший невдаха року практично за всіма параметрамиAtlantic Council називає рішення путіна вторгнутися в Україну однією з найбільших геополітичних помилок сучасної доби. В результаті диктатор став міжнародним ізгоєм, а репутація його країни як військової наддержави розірвана на шматки.
Ось тільки сирійський досвід зіграв з російськими льотчиками дуже поганий жарт. Відразу після того, як стало ясно, що російський бліцкриг агонізує, російські літаки вилетіли бомбити українські міста – так само, як вони раніше робили в Чечні, Грузії та Сирії. А вже через пару місяців майже всі «сирійські» пілоти винищувачів-бомбардувальників та штурмовиків ВКС росії були або збиті, або навідріз відмовлялися вилітати на бомбардування українських міст.
Українська армія виявилася не бойовиками антиасадовських сил, у яких з ППО було півтора кулемети. Російські літаки масово збивалися над Харковом. Над Черніговим з радянського старого ПЗРК. Російські літаки знищувалися й над багатьма іншими містами. До такої відвертої різанини еліти ВКС російські пілоти виявилися просто не готові.
Єдине місто, проти якого спрацювала російська тактика – це оточений, безпорадний, незахищений силами ППО Маріуполь.
Росіяни застосовували тактику масованих авіаударів по мирному населенню з часів першого міністра оборони рф, генерала Павла Грачова – в 1990-х роках це виявилося єдине, що він зміг запропонувати під час першої війни в Чечні, коли стало ясно, що російські наземні сили, м'яко кажучи, некомпетентні та нічого не можуть зробити з підрозділами Чеченської Республіки. І так, в Чечні, Грузії та Сирії ця тактика показала результат.
Суть людожерської тактики «за Грачовим» до жаху проста. Якщо знищити медичні установи, ворог не зможе там лікуватися (так, пологові будинки теж, і плювати, що там лежать жінки і немовлята). Якщо знищити агропромисловість, склади, ферми, випалити поля, ворогові нічого буде їсти. Якщо знищити бомбосховище або об'єкт, де дуже багато мирних людей, ворог буде розгрібати завали, рятуючи тих, що вижили, а не чинити опір. Окремим пунктом тут йде величезна деморалізація ворожих військ та мирного населення, яке бачить, як з небес до них приходить смерть, і ніхто не може їх захистити. Загибель мирних людей для російських нацистів, так званих офіцерів і генералів, не трагедія, а бонус та доказ ефективності їхньої тактики.
Найжахливіший приклад застосування російської тактики – це драмтеатр Маріуполя, знищений російськими окупантами. Євгенія Забогонська, художник драмтеатру по світу, яка організовувала допомогу мирним людям та зуміла вижити при ударі, розповіла, що після декількох ударів біля будівлі театру волонтери намалювали білою фарбою з двох сторін добре помітний напис «діти». Передбачалося, що це вбереже будівлю від ударів російських нацистів. Багато з біженців були не згодні з діями волонтерів, кажучи, що на будівлі тільки що намалювали величезну мішень. На жаль, саме вони й мали рацію – напис став буквально запрошенням для терористів у військовій формі. Драмтеатр був знищений російським літаком, який скинув на нього потужну авіабомбу. Сотні людей загинули під його уламками.
На щастя, загалом людожерська тактика росіян захлинулася в Україні. 24 лютого росіяни вважали, що знищили українську ППО – як виявилося пізніше, насправді вони били по макетах та старій техніці, спеціально виведеній на відкрите місце. Зенітні ракети, які почали масово збивати російські літаки з неба, стали для них шоком – незважаючи на те, що у ЗСУ є переважно радянські комплекси, в умілих руках вони виявилися дуже ефективними.
ЗРК Patriot: ефективність системи ППО і чи допоможе вона УкраїніПро те, що таке MIM-104 Patriot, як цей зенітний комплекс може допомогти Україні і які шанси ЗСУ його отримати – в матеріалі Слово і діло
Зіграло свою роль те, що Україна отримала велику кількість ПЗРК від західних країн. На службі ЗСУ – американські ПЗРК Stinger, Британські Starstreak, польські Piorun та безліч інших типів. З ПЗРК воїни ЗСУ збивали не тільки бойові та військово-транспортні вертольоти ворога, не тільки штурмовики Су-25, а й новомодні винищувачі Су-34, Су-35, новітні бойові вертольоти Ка-52, та що там, навіть крилаті ракети!
Таким чином, українські міста виявилися врятовані від «килимових бомбардувань», як було в Сирії, а майже всі пілоти з «сирійським» досвідом або були знищені, або потрапили в полон, або відмовилися літати над українськими містами. Занадто легко виявилося при вильоті на бомбардування мирного населення отримати ракету і закінчити життя шматком обгорілого м'яса в уламках кабіни літака в кращому випадку.
«Вогняний вал»
Усвідомивши, що авіація не завоювала панування в повітрі та вже не зуміє цього зробити, російські нацисти прийняли рішення звернутися до напрацювань минулої великої війни. На озброєння була взята тактика «вогневого валу», відпрацьована ще радянськими генералами – тисячі одиниць артилерії почали методично випалювати все на шляху наступаючих російських військ. З березня по червень 2022 року саме так окупанти змогли зайняти Попасну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Лиман та інші міста, попутно добивши Маріуполь; щоправда, те, що залишилося від цих міст, нагадувало місячний пейзаж.
Захід почав в спішному порядку передавати ЗСУ артилерію – проте М777, FH70, французькі САУ Caesar допомогли тільки загальмувати російське просування, але не зупинити його – співвідношення за кількістю стволів залишалося за росіянами.
Все змінилося, коли Україна отримала від США РСЗВ M142 HIMARS. Рішення, яке прийняли ЗСУ, було простим та витонченим – замість того, щоб винищувати артилерію окупантів, системи почали бити по логістиці росіян. Окупанти створювали величезні логістичні вузли, сховища боєприпасів, ПММ, запасних частин, парки техніки – і все це почало горіти та вибухати. Саме це явище охрестили «бавовною». Росіяни намагалися розосереджувати склади, але це не особливо допомогло їм. Переважну частинцц боєприпасів, які окупанти змогли накопичити, було знищено, що призвело до картини, коли рф була змушена шукати снаряди в Білорусі, намагатися купувати їх в Північній Кореї, а також привозити для своїх гармат снаряди, виготовлені 40 років тому.
Ну а потім ЗСУ отримали потужну самохідну артилерію - американські М109 Paladin, німецькі САУ PzH 2000, польські САУ Krab, і російський наступ захлинувся практично скрізь, де тільки можна.
Звичайний нацизм
Однак є дещо набагато страшніше, ніж термобаричні снаряди, авіабомби, крилаті ракети, снаряди артилерії. Це звичайні російські хлопці в хакі з автоматами, які увійшли в українські міста. Звичайні російські ... нацисти.
У захоплених окупантами містах відразу ж починається терор. Мародерство, масові арешти, розстріли та тортури, зґвалтування. Такого не очікував, мабуть, ніхто – навіть найзатятіші русофоби були в шоці від того, що дійсність виявилася значно гірше за очікувану, моторошний коктейль з методів НКВС та гітлерівських зондеркоманд СС.
Рф офіційно дозволить окупантам мародерити та вбивати цивільних в Україні – ЦНСРосійська держдума офіційно дозволить окупантам чинити військові злочини в Україні. Зокрема, вбивати цивільних та займатися мародерством.
Мародерство в масштабах, небачених з часів радянської окупації Німеччини під час Другої світової війни. Російські бізнесмени та генерали крадуть мільйони тонн зерна та дорогу сільгосптехніку, дорогі автомобілі та експонати музеїв. Російські чиновники крадуть монументи та комунальний транспорт. Жебраки та дикуни, російські солдати крадуть побутову техніку (в тому числі легендарні пральні машини), чайники, сервізи, жіноча білизна, та що там, навіть унітази! Вивозять в росію також й дитячі майданчики що, мабуть, демонструє повне пробиття дна.
Вбивають окупанти легко та невимушено. Можуть застрелити за косий погляд, за зелені рибальські штани – оскільки нацистам скрізь ввижається камуфляж, за українську мову, за українську музику в телефоні, а можуть вбити просто так. Свідчення тому – численні розстрільні ями в кращих традиціях НКВС та СС, кладовища в лісосмугах із сотнями тіл, зі слідами тортур та знущань, розстріляні з автоматів колони біженців, які назавжди залишилися в автомобілях…
Ні, це не українська пропаганда, а дійсність. На місцях тортур та масових поховань зараз працюють міжнародні експерти з усього світу і багато з них шоковані. Такі картини очікуєш побачити на старих фотографіях часів Другої світової війни; неможливо уявити це все посеред Європи в XXI столітті.
У росії тим часом така жорстокість викликає задоволення і заохочення. У квітні російський диктатор володимир путін зробив гвардійською 64-у бригаду. Це та сама бригада, яка залишила після себе в Бучі сотні трупів. Виходить, що військових рф заохочують творити звірства на вищому рівні. Не кажучи вже про те, що путін просто знецінив гвардійське звання російських підрозділів – багато з них отримали його під час тієї війни за дійсно вагомі заслуги, тоді як нині майже повністю знищена ЗСУ 64-та бригада – за масові страти, тортури та насильство.
Росіяни намагалися поширювати меседж про те, що в тимчасово окупованому Херсоні, єдиному обласному центрі, який їм вдалося захопити на початку війни, російська армія поводиться «ввічливо». Це брехня: тисячі людей в місті пропали безвісти, в основному – журналісти, активісти, волонтери, бізнесмени (останні – в основному, тому що росіяни злодії та бандити, які бажали віджати у цих людей їх активи). Багато зі зниклих, швидше за все, страчені, тоді як інші можуть перебувати у фільтраційних таборах на території тимчасово окупованих територій і безпосередньо рф.
Так, знову-таки в кращих традиціях НКВС та СС, окупанти ще до війни перейнялися підготовкою фільтраційних таборів для українців. Заступник глави місії США при ОБСЄ Кортні Остріан заявила, що до початку вторгнення росіян мінімум 18 фільтраційних таборів вже було готові; щобільше, окупанти заздалегідь складали списки тих, кого потрібно заарештувати та потім, за необхідності, ліквідувати. Активісти, громадські діячі, політики, бізнесмени... журналісти теж.
Всі відомі широкому загалу табори знаходяться вздовж російсько-українського кордону, в тимчасово окупованих Донецьку та Луганську. З початком вторгнення почали з'являтися нові «фільтрашки» – наприклад, у Маріуполі. Людина може потрапити «на підвал» за татуювання, українську символіку, повідомлення в телефоні, за результатом допитів і так далі.
Це хіба не нацизм?
Є й більш шокуючі факти. Так, росіяни масово крадуть українських дітей. За десять місяців війни, за найскромнішими підрахунками, в кращих традиціях гітлерівських окупантів понад 1,6 млн українців було вивезено на територію РФ. Приблизно 557 тисяч з них – це діти, і більшу частину вивезли примусово.
Це називається «депортація» і це є воєнним злочинам. Як вже раніше було сказано, росіяни химерним чином комбінують методи гітлерівців та методи радянських чекістів; українців депортують, та одночасно відправляють фактично в рабство, оскільки переважну частину з них вивезена до Сибіру та Заполяр'я для роботи в цих регіонах. Для розуміння, це регіони, куди навіть самі бідні та нещасні російські громадяни в більшості своїй відмовляються їхати. До речі, в росії факт викрадення українців не заперечують, але сором'язливо охрестили це «евакуацією», стверджуючи, що «рятують людей». Від кого треба було б рятувати цих людей, якби рф не вторглася в Україну – питання, мабуть, риторичне.
Що відбувається з тими, хто фільтрацію не пройшов, здогадатися нескладно. Братські могили в окупованих містах ростуть зі швидкістю бур'яну в дощовий рік – масштаби поховань такі, що їх з космосу відмінно видно.
Західні ЗМІ називають те, що відбувається «різанина», «чисте зло», небаченою жорстокістю і так далі, але тут відмінно підходить інше слово – геноцид. Геноцид в його сучасному розумінні, практика звичайного нацизму. Фактично, це колоніальна війна на знищення часів XVII-XVIII століть, тільки із застосуванням всіх можливостей сучасних реалій – і колоніальність цієї війни тільки підкреслює «мобілізація» на окупованих РФ територіях. Українців змушують воювати проти українців, а в спину їм тикають дулом кулемета російські «загороджувальні загони», все, за часів любимого путіним Сталіна.
Державне російське видання РИА Новости опублікувало пару цікавих статей щодо війни проти України. Перша з них вийшла 26 лютого і була швидко видалена, не провисівши на сайті й години. Про неї багато хто чув – звичайна імперська маячня про новий порядок у світі, збирання земель, швидку перемогу та «остаточне вирішення українського питання». Типова нацистська пропаганда, бо асоціації виникають тільки з Гітлером, його «нойес Еуропа» і остаточними рішеннями великої кількості питань з іншими народами. Статтю видалили так швидко, бо вже 26 лютого було ясно – бліцкриг агонізує.
Набагато сильніше лякає та жахає друга стаття. Вона була опублікована там же, на РИА Новости, відразу після того, як російські окупанти втекли з-під Києва і почали розкриватися масштаби їхніх воєнних злочинів. У цьому матеріалі автор, упереміш зі звинуваченнями українців, розмірковує про те, як правильно знищувати українців та стирати Україну з лиця землі.
На секундочку, цей текст, гідний Гітлера та Геббельса, публікує державне російське медіа, яке фінансується з державного бюджету рф.
Професор Єльського університету та фахівець з історії Східної Європи Тімоті Снайдер – один з небагатьох людей, хто розуміє справжню мотивацію путіна, росії та не живе у світі рожевих поні, де з росією «можна домовлятися після війни», охарактеризував цю статтю, як «посібник з геноциду»
«Російський посібник – один з найвідвертіших геноцидальних документів, який я коли-небудь бачив... цей текст закликає до ліквідації української держави та до скасування будь-якої організації, яка хоч якось пов'язана з Україною. Він постулює, що більшість населення України складають нацисти. Таких людей, тобто понад двадцять мільйонів осіб, потрібно вбити або відправити на роботи в «трудові табори», щоб вони загладили свою провину за нелюбов до росії. Люди, що залишилися в живих підлягають «перевихованню». Дітей виховають росіянами. Назва «Україна» зникне» – написав він.
Так, нинішня росія – це справжня держава в традиціях Третього Рейху, щобільше, в дечому вона його значно перевершує. Можна говорити, що багатонаціональна держава не може бути нацистською, ось тільки рф не поліетнічна країна, нехай вона і декларує назад. Понад 85% населення рф складають саме росіяни – не «русские». А малі народи, що більш-менш добре збереглися, такі, як буряти, тувинці, дагестанці та інші, не просто утискаються, позбавляються коренів, мови, як ті ж башкири – все їхнє репродуктивне чоловіче населення активно утилізується в Україні, що само по собі ще й витончений етноцид.
І хоча українці, народ веселий і оптимістичний за своєю природою, жартують над усім цим, на ділі ситуація така, що путінську політику підтримує росія – як мінімум, її переважна частина. І зараз рф об'єднує в собі все наймерзенне, що накопичило людство за свою історію. Такий вигляд має остання колоніальна імперія у світі – причому ще й нацистського спрямування.
Сподіватися тільки на себе
Росіяни діють «м'яко та нерішуче» не тому, що у них є совість, або їм не вистачає зброї. Україна до зубів озброєна та дає окупантам дуже жорстоку відсіч. Легкої прогулянки, як в Чечні, Грузії або Сирії, у росіян тут немає і тільки українська сила зламала всі російські плани.
Українці глибоко вдячні за військову допомогу США, Великій Британії, Польщі, Німеччині, Франції, Латвії, Литві, Естонії, Іспанії, Швеції, Чехії та всім без винятку. Кожній окремій людині, яка докладає зусиль, щоб озброїти Україну. Страшно уявити, що зараз було б без цієї військової допомоги.
Пацифісти, які слідом за російською нацистською пропагандою повторюють, що потрібно припинити передавати Україні зброю, щоб «уникнути ескалації» – або прекраснодушні ідіоти, або друзі путіна, які бажають руйнування українських міст та, відповідно, вороги України.
Українців захищає тільки сила зброї в руках українських військ. У Харкові російська артилерія прокрадалася на дистанцію пострілу і негайно розстрілювала місто – не військові бази, не блокпости, а найбільший спальний район Європи, Салтівку. У Вільнянську російські ракети вдарили не по позиціях ЗСУ, а по пологовому будинку. У Херсоні окупанти обстріляли головну площу, де розташовувався гуманітарний пункт, а не прибережну лінію з позиціями військ.
Як тільки у них з'явиться така можливість, росіяни спробують перетворити українські міста на Алеппо – сирійське місто, яке російські нацисти знесли з лиця землі разом з більшістю жителів. Зараз у росіян немає такої можливості. І не буде.
Тільки сила зброї захищає українців. Нашу культуру, нашу мову, наші життя. Ми повинні сподіватися насамперед тільки на себе, тому що ніхто не виграє за нас нашу війну. Україна або переможе, або буде зруйнована. Компроміси з людожерами неможливі, переговорів з терористами не ведуть, а нацисти повинні бути знищені.
Антон Корж, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»