У Генштабі ЗСУ обговорюють можливість обмеження мобілізації громадян віком понад 50 або 55 років. При цьому питання зниження мобілізаційного віку нижче 25 років поки що не розглядається. Варто зазначити, що чинний в Україні мобілізаційний вік від 25 до 60 років є багато в чому нетиповим явищем.
Секретар комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко повідомив українським ЗМІ, що в Генштабі ЗСУ обговорюють зміну підходів до мобілізації з урахуванням віку, зокрема обмеження призову громадян старше 50 або 55 років. Наразі мобілізації підлягають військовозобов'язані чоловіки віком від 25 до 60 років. За словами Костенка, остаточного рішення щодо зміни верхньої вікової межі немає.
Не розглядається і питання зниження мобілізаційного віку нижче 25 років. При цьому Костенко окремо зазначив, що військовозобов'язані з дефіцитними або критично необхідними для війська спеціальностями можуть бути винятком із запропонованого обмеження.
Костенко також додав, що фінансові стимули не призвели до істотного збільшення кількості контрактників, тож держава змушена шукати нові шляхи залучення людей до війська. Але, за словами нардепа, переходити до добровільного формату мобілізації влада не збирається.
Моделі мобілізації у світі та в Україні: як країни комплектують свої арміїІнфографіка «Слово і діло» показує, в яких країнах світу передбачена контрактна армія, а в яких – строкова служба. В Україні під час воєнного стану діє примусова мобілізація, а призов на строкову службу – скасовано. Також українців мобілізують за контрактом.
З самого початку повномасштабного вторгнення росії до України діапазон мобілізаційного віку становив від 27 до 60 років. У 2024 році, аби розширити можливості поповнення війська, нижню вікову межу знизили до 25 років. Відповідні зміни до законодавства були ухвалені Верховною Радою ще у 2023 році та набули чинності після підписання президентом у 2024-му.
При цьому нижній віковий поріг все одно залишається відносно високим, що робить український мобілізаційний досвід доволі нетиповим на тлі багатьох великих воєн XX століття.
У багатьох масштабних військових конфліктах XX століття держави широко залучали до армії молодь віком 18–25 років. Зокрема, у війні у В'єтнамі середній вік американського військовослужбовця, який брав участь у бойових діях, оцінювався приблизно у 19 років. Є і інші показники. Зокрема, середній вік загиблих американських військовослужбовців у В'єтнамі становив 23,1 рік, а середній вік загиблих піхотинців – близько 22,6 року.
Для порівняння, середній вік американського військовослужбовця під час Другої світової війни оцінювався приблизно у 26 років.
Під час Першої світової війни вікові межі військової повинності суттєво відрізнялися залежно від країни та етапу війни. Проте основні європейські держави мали значно молодший нижній поріг, ніж сучасна Україна. У Німеччині військовий обов'язок формально охоплював чоловіків від 17 до 45 років, хоча активна військова служба починалася з 20 років. В Австро-Угорщині військова повинність починалася з 18 років, а основна активна служба – з 21 року. У Російській імперії військовий обов'язок охоплював чоловіків приблизно від 20 до 43 років. У Франції після реформи 1913 року військова повинність фактично охоплювала чоловіків від 20 до 48 років.
Армія Великої Британії на початку Першої світової війни спочатку комплектувалася переважно добровольцями. Але вже у 1916 році, через великі втрати на фронті, британці запровадили загальну військову повинність для чоловіків віком від 18 до 41 року, а у 1918 році верхню межу підняли до 51 року.
Тобто для основних учасників Першої світової війни типовим було залучення до військової служби молодих чоловіків уже з 18–21 року, а верхня межа переважно перебувала в районі 40–48 років. У міру затягування війни держави були змушені розширювати вікові рамки та залучати старших чоловіків.
Логіка такого підходу зрозуміла: у середньому молодша людина легше переносить значні фізичні навантаження та швидше відновлюється після них.
В Україні рішення не мобілізувати більшість чоловіків до 25 років було пов'язане з демографічними міркуваннями, хоча законодавчо була передбачена можливість добровільної служби для категорій від 18 до 24 років із відповідними фінансовими та соціальними стимулами.
Верхня планка у 60 років також не є безпрецедентною у військовій історії. Водночас у сучасних арміях старші військовослужбовці часто займають посади, де навантаження менше залежить від фізичної витривалості: працюють у штабах, логістиці, технічних службах, управлінні тощо. Людина старшого віку може мати значний професійний або управлінський досвід і бути набагато кориснішою на конкретній військовій посаді, ніж молодший військовослужбовець без відповідної підготовки.
Скільки осіб мобілізують і рекрутують в українське військоЯк змінювалися темпи мобілізації в Україні за роки вторгнення, а також скільки у війську контрактників у співвідношенні до мобілізованих – на інфографіці.
Проте українська практика призвела до того, що значна частина особового складу армії має вік понад 40 років. У такому віці, особливо після 50 років, зростає ймовірність проблем зі здоров'ям та зниження фізичної витривалості. Це може бути критичним для служби у штурмових підрозділах, де навантаження є максимальними.
У сучасних умовах дронової війни це може передбачати багатокілометрові піші переходи, постійне маскування та багатоденне перебування на позиціях. Колісна й гусенична техніка часто стає ціллю для ворожих БПЛА, тому піхотинці змушені значною мірою пересуватися пішки.
При цьому боєць має нести на собі спорядження, загальна вага якого може сягати кількох десятків кілограмів. Якщо додати до цього необхідність ведення штурмових дій, такі навантаження справді потребують високої фізичної підготовки.
Ось чому в ЗСУ існує запит на омолодження частини особового складу. Для конкретної бойової роботи командири можуть надавати перевагу військовослужбовцям віком 25–35 років, особливо якщо йдеться про фізично надзвичайно важкі завдання. Крім того, для роботи з БПЛА важливими є швидкість навчання, здатність працювати з цифровими системами та швидко опановувати нові технології. Молодший вік може бути перевагою для виконання частини таких завдань.
Саме з цих міркувань Роман Костенко вважає можливе зниження верхньої межі мобілізації до 50–55 років правильним кроком. Водночас він наголошує на необхідності робити винятки для людей із дефіцитними та критично необхідними спеціальностями.
Омолодження мобілізаційного контингенту саме по собі навряд чи автоматично призведе до збільшення кількості охочих воювати. Це передусім питання мотивації. Якщо фінансові стимули для молодих людей не стали вирішальними, владі доведеться шукати нові підходи, додаткові стимули, ефективнішу інформаційну кампанію та нові організаційні рішення.
В іншому випадку зниження верхньої вікової межі може посилити дискусію щодо подальшого омолодження мобілізаційного контингенту – до 23 або навіть 21 року, як це відбувалося, зокрема, під час Першої світової війни. Це вкрай непопулярна міра, якої влада поки що намагається уникнути. Проте, як бачимо, історичний досвід затяжних воєн дуже часто призводив саме до таких непопулярних кроків.
Денис Попович, військовий оглядач спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»