Раптовий візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви привернув надзвичайну увагу. Ще б пак. Очільники ЦРУ відвідують російську столицю вкрай рідко і виключно через кризові обставини.
Вільям Бернс у листопаді 2021 року намагався відмовити Кремль від української авантюри, а Джон Бреннан у березні 2016 року обговорював із колегами з ФСБ ситуацію в Сирії. Дві зустрічі за десять вельми бурхливих років, погодьтеся, небагато. І ось — третя.
Вона відбулася в умовах крайнього охолодження відносин між США та Росією після спроб у 2025 році налагодити діалог між Трампом і Путіним та забезпечити одному лаври миротворця, іншому — переможця у його протистоянні із Заходом і підкорювача України. У 2026 році сторони розчарувалися одна в одній, і Кремль продовжив силове продавлювання своїх інтересів, відкинувши надію на «дух Анкориджа». Білий дім устряг у виснажливе протистояння з Іраном, тож події в Україні відійшли для нього на другий план. Достатньо сказати, що Стівен Віткофф, який торік побував у Москві шість разів, у 2026-му прилітав туди лише один раз, наприкінці січня, а регулярні торішні здзвони Трампа з Путіним скоротилися до двох дзвінків цього року. Причому один з них, липневий, був приурочений до ювілейного, 250-річного Дня Незалежності США — тобто мав, загалом, формальний характер.
А ось тепер – війна. Колонка Леоніда ШвецяРосія активізувала єдиний козир, що у неї залишився, – балістику, а Україна – посилила далекобійні удари по цілях у рф.
Путін тим часом зробив ставку на явну перевагу Росії в ударних ракетних засобах за загального західного і тим паче українського дефіциту протиракетних засобів, і квапиться конвертувати цю перевагу у військові та політичні результати. Квапиться, тому що ця перевага тимчасова: колосальні ресурси, вже залучені до вирішення цієї проблеми, у певній перспективі як мінімум вирівняють нинішню асиметрію — як за рахунок нарощування кількості та номенклатури ППО/ПРО, так і за рахунок посилення власної ракетної потужності України. Потрібно встигнути завдати їй непоправної поразки.
Підганяють Путіна й дедалі кисліші настрої в Росії. Хакерське угруповання Black Mirror отримало доступ до листування Германа Грефа, який очолює Сбербанк Росії. Аналітики банку у квітні зробили прогноз розвитку ситуації у війні, і серед викладених сценаріїв ймовірність вирішальної перемоги Росії оцінювалася лише у 7%. 12% — на користь миру, в якому буде враховано російські інтереси. Усі інші варіанти так чи інакше несприятливі для Росії. Чи варто нагадувати, що ці висновки робилися ще до посилення української кампанії мідлстрайків, напівблокади Криму, бензинової кризи та знищення логістичних центрів?
Тут важливі не стільки прогностичні здібності російських аналітиків, скільки те, що вони в документі для внутрішнього користування не приховують свого невір’я в перемогу, про яку стільки і гранично категорично торочить Путін. Нещодавно, як відомо, з держкорпорації ВЕБ було звільнено головного економіста Андрія Клепача, який наважився заявити на тусовці колег, що Росія не має шансів перемогти в конкуренції з Америкою та Китаєм, а її перспективи в чомусь гірші, ніж в України. Клепач колись очолював департамент з макроекономічного прогнозування в Мінекономрозвитку, коли ним керував Греф, агодом був заступником голови цього міністерства, тож про прогнози цей фахівець знає геть усе. У травні, коли він зробив свої заяви, вони нікого особливо не приголомшили, оскільки, очевидно, відображають думку якщо не більшості, то значної частини російських економістів. Проте зараз, коли ця інформація стала загальновідомою, песиміста покарали. Росію готують до ще запеклішої бійки, тож упадочницькі настрої неприпустимі.
Звільнили російського економіста, який припустив поразку рф у війні на виснаження – ЗМІГоловного економіста ВЕБ рф Андрія Клепача звільнили після резонансу навколо його заяв про те, що росія не виграє війну на виснаження та може зіткнутися із соціальною кризою.
Такою є обстановка в Росії, куди прилітав американський розвідник Джон Реткліфф. На відміну від Стівена Віткоффа та Джареда Кушнера, очільник ЦРУ є послідовним прибічником допомоги Україні в її протистоянні, при цьому користується повною довірою Трампа, у перше президентство якого встиг попрацювати директором Національної розвідки. Яких би тем він не торкнувся у своїх розмовах у Москві, це точно не було заграванням чи заискуванням перед російськими співрозмовниками. Реткліфф промацував їхню позицію, рішучість іти до кінця і застерігав.
Очевидно, цим самим займався і головний ватиканський дипломат — архієпископ Пол Річард Ґаллахер, який побував у Москві перед црушником, фігура у світі міжнародних відносин вельми впливова. До речі, попереднього разу в російській столиці він був так само, як і минулий очільник ЦРУ, у листопаді передвоєнного 2021 року. Захід в особі таких абсолютно по-різному професійно заточених скаутів намагається зрозуміти, що відбувається в керівництві Росії в момент її заходу на новий виток ескалації, наскільки там усвідомлюють можливі наслідки і чи така вже непохитна віра в успіх. Та й чи залишилася взагалі ця віра навіть у тих, у кого колись була, чи це ідея-фікс одного-єдиного колишнього чоловіка, який загнав себе та свою країну в історичний глухий кут?
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»