Сьогоднішні події в стінах Верховної Ради України в же вкотре продемонстрували не лише невтішний стан нинішнього українського парламентаризму, але й рівень деградації всієї політичної системи, та й суспільства взагалі.
Хоча це й не дивно, інакше й не може бути, враховуючи, що основні політичні актори вже три роки поспіль користуються принципом Каудільйо Франко: «Для друзів – усе, для ворогів – закон». При цьому ніхто з них не здатен зрозуміти просту річ: порушення тобою закону в своїх інтересах створює загрозу порушення закону в майбутньому, але вже проти тебе.
Ще одним фактором правового нігілізму українських політиків є стан емоційного збурення самого суспільства, здатного сприймати дійсність виключно емоційно, не бажаючи при цьому прислухатися до будь-яких раціональних аргументів і доводів, у тому числі правових. Досить згадати недавню ситуацію з Насіровим, коли багатьох абсолютно не цікавив факт порушення норм Кримінального процесуального кодексу України при затриманні Насірова. Суспільство просто хотіло крові, не переймаюючись юридичними аспектами ситуації. Сумніваюся, що хоча б один з активістів, які блокували судові установи, знав номер статті Кримінального кодексу, яка інкримінується Насірову, й тим більше її зміст.
Сьогоднішні події в парламенті також мають мало спільного з правом. Тому громадськість має категорично засудити їхніх ініціаторів. І це попри те, що я обурений діями Парасюка й вважаю, що він має бути притягнутий до відповідальності. І не лише він, а й усі ті, хто, користуючись депутатським мандатом, підбурює до порушення норм Кримінального кодексу громадян України, які не мають парламентського імунітету.
Але це вже інша історія. Зараз зупинимося на тому, що порушили Геращенко і Ко. Шановні депутати з «Народного фронту», припускаю, знають статтю 6 регламенту Верховної Ради України. Моє припущення ґрунтується на тому, що нам часто не вистачає бажання дочитати нецікаву книгу, але перші сторінки ми опановуємо. Регламент парламенту – це не художня книга для парламентаря, а його путівник, і до статті під номером шість цей парламентар точно мав би дійти.
А вона чітко встановлює: «За процедурним рішенням Верховної Ради, ухваленим не менш ніж третиною голосів народних депутатів від її конституційного складу, Верховна Рада може офіційно запросити або вимагати присутності на її пленарному засіданні будь-якої посадової чи службової особи, крім Президента України та суддів. На пленарному засіданні Верховної Ради без запрошення мають право бути присутніми президент України, прем'єр-міністр України. На пленарне засідання Верховної Ради можуть бути запрошені особи, присутність яких необхідна під час розгляду питань порядку денного, а також особи, запрошені народними депутатами. Заяви для оформлення дозволу на присутність осіб, запрошених народним депутатом, подаються ним до апарату Верховної Ради не пізніше ніж за день до пленарного засідання Верховної Ради. У день пленарного засідання дозвіл на присутність осіб, запрошених народним депутатом, надається головою Верховної Ради України або першим заступником чи заступником голови Верховної Ради України».
Таким чином, умови присутності сторонніх осіб більш ніж чітко й однозначно виписані в регламенті парламенту та двозначності не передбачають. Тому цілком можна було б зрозуміти обурення Сироїд тим, що сталося, якби не одне але...
«Самопоміч» сама неодноразово порушувала норми регламенту, а в інтернеті можна побачити відео, де представник політсили Єгор Соболєв намагається за допомогою сили та нецензурної лайки допомогти проходу до парламенту невідомих у камуфляжі.
Принцип невідворотності бумеранга при порушенні закону завжди діє. Якщо сьогодні ти виграєш від порушення закону, будь готовий завтра за це заплатити сповна. Проблема лише в тому, що в наших умовах велику частину плати бере на себе український народ.
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»