Хоч би скільки говорили про війну перед війною, трапившись, вона перехоплює подих і позбавляє слів. Жодні книги, фільми чи чужі спогади не готують до цього досвіду. Тільки свій, неповторний і водночас загальний, що розділяється всіма, кого зненацька, незважаючи на всю можливу підготовку, застала історія.
Філософ Олександр Філоненко каже, що війна кожному дає досвід невпевненості: чи вдасться повернутись додому, зустріти якихось дорогих для тебе людей, вижити, зрештою. І досвід невпевненості, розгубленості повертає до питання, що ти впевнений, що тебе тримає.
Філоненко в недавньому інтерв'ю розповів дивовижну історію про свого друга, відомого українського скрипаля та музичного педагога Ігоря Чернявського. 16 березня Володимир Зеленський виступав перед Конгресом Сполучених Штатів, і під час цього виступу було продемонстровано ролик про те лихо, яке принесло на нашу землю російське вторгнення. Саундтреком йшов твір Мирослава Скорика «Мелодія». Виступ українського президента дивилися у різних куточках світу, і музиканти-професіонали, учні Чернявського та його друзі впізнали виконавця. Йому стали дзвонити з різних країн: «Професоре, це ж ви граєте, так?».
З'ясувалося, що якраз у цей час музикант перебував у Харкові зі своєю родиною, а його будинок – під обстрілами російських «градів». Професор розповів своїм друзям, що від початку війни жодного разу не брав до рук скрипку. Для людини, яка все життя, змалку, прожила в обіймах з інструментом, цей досвід раптової німоти був зовсім новий і незвичайний.
Друзі Ігоря Чернявського обговорювали між собою, як і коли вона заграє знову, що це буде за музика, яка вже увімкнула новий досвід. Через якийсь час скрипаль скинув друзям новий запис. Він таки заграв, і це була тема з фільму «Список Шіндлера». А буквально через кілька годин почала надходити інформація зі звільнених Бучі та Ірпеня, що розриває мозок і душу. Жодні слова не могли це описати, тільки скрипка Чернявського резонувала з побаченим. Музика Джона Вільямса до фільму називається «Просто пам'ятай про Бога».
Ця війна ще багато розкриє нам у нас самих та в оточуючих. Деколи того, чого нам і не хотілося б знати і розуміти. Головне, не розгубити те, що нас тримає. Це гірше, аніж померти. Ті, хто прийшли нас вбивати, тільки цього й домагаються.