Між Європейським та Митним союзами: чи стане Україна буферною зоною?

Повертаючись до витоків нинішнього Майдану, слід визнати, що від початку він був все ж таки ЄВРОмайданом. Питання вибору зовнішньоекономічного та політичного вектору розвитку після втечі Віктора Януковича на Майдані поки що не піднімалось. Однак політики, які зайняли владні крісла, поспішили запевнити, що повернуть країну на той зовнішній політичний курс, заради якого зібралися люди в листопаді минулого року.

Голова Верховної Ради та в.о. глави держави Олександр Турчинов запевнив, що пріоритетом нової влади є повернення до курсу на євроінтеграцію. Його колега по Верховній Раді позафракційний депутат Роман Стаднійчук запевнив, що протягом тижня (до 5 березня) суд скасує рішення Кабміну про зупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію. Саме з цього горезвісного рішення Кабміну, як ми пам’ятаємо, розпочиналися мирні проєвропейські виступи в центрі столиці.

Виникає питання, в якій редакції буде підписано Угоду про асоціацію? Чи будуть внесені зміни до існуючої редакції Угоди? Чи враховуватиметься думка Росії під час підписання відповідних угод з Україною? Існують аргументи, які доводять, що думка Росії щодо політичної асоціації України з ЄС, тим чи іншим чином, буде врахована.

На сьогодні питання підписання Угоди не стоїть нагально. В ЄС заявили, що будуть готові підписати Угоду  з новообраним законним керівництвом України, тобто після проведення президентських виборів та затвердження остаточного складу уряду. Окрім здорового глузду, що підказує європейцям підписувати історичний документ лише зі стабільним та на 100% легальним урядом, існує й інший аргумент відтермінування підписання Асоціації – нейтралізація можливого активного тиску на нову київську владу з боку росіян. На думку деяких експертів, що президент Росії Володимир Путін не став перешкоджати ЄС стабілізувати кризу в Україні саме тому, що питання європейського вибору українців було відкладено на більш далеку перспективу.

Зокрема, голова Комітету європейського парламенту із закордонних справ Елмар Брок заявив, що Європейський Союз та Україна можуть підписати Угоду про асоціацію влітку цього року, а парламенти 28 країн-членів ЄС ратифікують документ протягом 2015 року. Крім того, наприкінці минулого місяця між Брюсселем та Москвою було досягнуто домовленості про проведення двосторонніх консультації щодо угод про асоціацію з країнами Східного партнерства, до числа яких входить і Україна. Відзначимо, що метою Кремля було й залишається встановлення тристоронніх переговорів щодо Асоціації Україна - ЄС  у форматі ЄС – Росія - Україна. Однак Євросоюз завжди був рішучим противником подібних переговорів,  і не погодився на них.

Економічний блок

"Східне партнерство не націлене на те, щоб вплинути на російські економічні, соціальні та культурні зв'язки з їхніми сусідами. Вони не будуть поставлені під загрозу, але розвиватимуться, оскільки динамічніше відбуватиметься економічний розвиток", - пояснив президент Ради ЄС Герман ван Ромпей. «Росії немає чого боятися. Її історичним, економічним і соціальним зв’язкам із сусідами нічого не загрожує», – відзначила верховний представник ЄС із закордонних справ Кетрін Ештон.

Однак ці слова європейських посадовців в Москві не сприймають. Так, в Європі запевнили, що Угода про Асоціацію з Україною буде прописана таким чином, аби не порушувати існуючих економічних зв’язків країнами Митного союзу. Це підтверджує думку, що Росія та ЄС спробують сформувати на території України щось на кшталт буферної зони.

Зовнішньополітичний курс

Щодо майбутнього зовнішньополітичного статусу України висловився відомий американський політолог польського походження, який уважно слідкує за подіями в Києві, Збігнєв Бжезінський. На думку аналітика, Росія може "затягти Україну в руйнівну і небезпечну у міжнародному масштабі громадянську війну", сприяти відділенню від України Криму та деяких східних індустріальних регіонів. У цій ситуації, вважає З. Бжезінський, США мають гарантувати Росії, що незалежна та територіально цілісна Україна вестиме нейтральну зовнішню політику, таку як, наприклад, Фінляндія. Крім того, Україна не входитиме до жодного військового альянсу, який Москва розцінює як ворожий для себе.

Отож, як бачимо, існують передумови для створення на території України своєрідної політичної та економічної нейтральної зони між двома геополітичними центрами. Поки що це лише думки. Чи справдиться подібний прогноз, можна буде говорити після підписання Угоди про асоціацію в її кінцевій редакції. В цілому, враховуючи, що Україна останні роки не мала зрозумілої та послідовної зовнішньої політики, торгувала національними інтересами заради наживи певних високопосадовців та опинилася на межі економічного дефолту, подібна фривольність сусідів у визначенні майбутнього України є очікуваною. Врешті-решт, Україна й без асоційованого членства в ЄС виступала своєрідним посередником між Заходом та Росією. Щоправда, правила гри не були чітко встановлені.