Війна: чому Україна переможе

Вчора увесь світ заговорив про пряме військове втручання Росії на територію України. Війна вже у нашому домі і вона не омине жодного громадянина.

Завдання російської влади очевидне – поступово знищити усіма наявними засобами українську державність. Одразу ж після виступу Президента США Барака Обами, який підтвердив безпосередню участь Росії у збройному конфлікті на сході України, Володимир Путін зробив не менш значущу заяву, де відзначив так званих «ополченців Новоросії» у боротьбі проти «агресії з боку київської влади» і попросив їх надати коридор для відступу українським військовим. Саме формулювання – «Новоросія» - це певний сигнал, мета, до якої прагне РФ. Ба, більше: впевнений, на цьому Путін і ко – не планують зупинитися.

Але зазнають фіаско. Передумов для цього вже більш ніж достатньо, ось тільки деякі з них:

1. Українці навчилися воювати. Так, озброєння наше застаріле, однак добровольчим батальйонам Нацгвардії це не заважає нищити колони професійних і добре оснащених російських десантників та спецназу – еліти будь-якої наступальних військ.

2. Українці готові до партизанської війни та загальної мобілізації. Найкращий приклад – заходи із розбудови оборони Маріуполя, в процесі організації якої брали участь тисячі пересічних мешканців.

3. Інформаційна пропаганда Росії в середині країни починає давати збій. Тисячі «вантажів 200», яких привезли російським матерям потрохи переконує населення колись дружньої сусідньої держави щодо можливих трагічних наслідків повномасштабної війни в Україні. За інформацією альтернативних соцопитувань, тільки 5% росіян дійсно підтримують Кремль на шляху до відкритої війни із Україною.

4. Україні дають чіткі сигнали США та партнери по НАТО. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк запропонував скасувати позаблоковий статус України, що є прямою дорогою до форсованого вступу до НАТО. Більш того, можна не сумніватися, що війна за Україну – стане для Путіна війною із усім світом. Ми не одні: просто споживацька культура Заходу, яка мов тенета, затьмарила розуми пересічних громадян багатьох держав, згодом розтане, коли вони усвідомлять реальну загрозу власному комфортному світові. Звичайно, для цього «прозріння» має пройти певний час.

Очевидно, є й загрози, про які не міг не знати пан Путін:

1. Проти України працює час. Нам треба негайно оголошувати загальну мобілізацію населення для підготовки до збройного протистояння усіх охочих (і чоловіків, і жінок), і до можливого організованого партизанського спротиву. Для Путіна, протистояння його армії десяткам тисяч «криївок» часів нової сучасної УПА - це страшний сон. Справа в тім, що для справжніх нацистів у часи Другої світової війни, вояки УПА – теж наганяли жаху. Отож, російські війська будуть протистояти не уявним «нацистським підрозділам» української армії, а справжнім вільним духом патріотам, що боронять свої землі.

2. Нам не слід забувати про інформаційну складову війни. Дуже важливо (я б навіть сказав – критично), щоб про смерті особового складу російських військ під час загарбницької війни говорили ЗМІ в усьому світі, щоб фото із пошматованими тілами загиблих рясніли в мережі Інтернет. Тільки таким чином в головах більшості мешканців РФ зможуть відбутися тектонічні рухи щодо сумнівів у правильності обраного владою курсу.

3. Слід прийняти принципове рішення щодо проведення позачергових виборів до Верховної Ради. Згідно закону «Про правовий режим воєнного стану», у разі оголошення військового стану в одній із областей чи частині території, вибори проводити не можливо на всій території країни. З одного боку, це грає на руку агресору, адже опосередковано Путін прагне зірвати вибори до ВР. З іншого боку – самим українцям потрібно усвідомити важливість обрання нового парламенту. Вибори - це на процес природньої люстрації, нехай і не такої ефективної, як у випадку запровадження спеціального законодавства.

Поки що ми знаходимось на стадії ескалації конфлікту. Але вкрай важливо – і владі, і громадянам зберігати сили для довготривалого протистояння. В усі історичні часи війна мала своєю метою поглинання не тільки територій – а економічного і людського потенціалів захоплених земель. Однак, коли метою війни ставала не необхідність вижити, а поширити вплив своєї ідеології на інші території – такі спроби, в решті решт, зазнавали фіаско.

Так станеться і з режимом Володимира Путіна.

Олександр Радчук, оглядач інформаційного порталу «Слово і Діло»

Джерело: gazeta.ua