Вкотре непрохідний

Виборча стратегія та побудова кампанії політичної сили «Громадянської позиції Анатолія Гриценка» (ГП) найбільше відповідала духу постреволюційних змін у країні. У виборчому списку партії були і громадські активісти, і активні учасники революційних подій на Майдані, партія детально прозвітувала про джерела свого фінансування. А об’єднання зусиль із партійцями «Демократичного альянсу» із частковим представленням у виборчому списку – однозначно додало балів цій політичній силі і особисто екс-міністру оборони Анатолію Гриценку. На високу впізнаваність пана Гриценка серед виборців і був основний розрахунок технологів під час розробки виборчої стратегії партії.

Влітку та на початку виборчої кампанії восени рейтингів, а отже, і підтримки потенційних виборців ГП вистачало, аби потрапити до нової Верховної Ради. Втім, оптимізм почав потрохи згасати, коли вже у жовтні підтримка партії скотилася до показника 5% прохідного бар’єру. А вже результати підрахунку ЦВК голосів «Громадянської позиції» взагалі дали зрозуміти, що партія знаходиться далеко за межею рівня потрапляння до парламенту – за неї проголосували 3,1%, або 489,386 виборців.

Нищівна поразка на виборах не означає того, що ГП варто списувати з рахунків. Проте стратегія партії, особливо у її технологічній площині має змінитися суттєво. Чому ж, попри найбільшу відповідність настроям прогресивної частини виборців, ГП так і не змогла здолати бодай 5% виборчого бар’єру? Спробуємо проаналізувати:

1.  Занадто сильна прив’язка імені лідера до партії. Це помітно навіть у назві політичної сили. Звичайно, більшу масовість підтримки списку партії намагалися «протягнути» за допомогою особистості Анатолія Гриценка, адже решта прізвищ у списку є відомою лише для певних верств населення. Це прикро, але ГП кількісно не вистачало «свого виборця».

2.  Занадто довга та непримітна назва партії. Поки що ГП – це ще не впізнаваний бренд. На відміну від її лідера.

3.  Активність конкурентів. Не секрет, що основним конкурентом, який значно відібрав на себе електорат «Громадянської позиції» була партія «Самопоміч». Особливо це було відчутно у Києві, де електорат ГП та «Самопомочі» в буквальному сенсі нашаровувався.

4.  Відсутність достатньої кількості зовнішньої реклами та активності на ТВ. Це саме те, що дало перевагу конкурентам ГП. Далася взнаки відсутність достатнього фінансування та принципова позиція партійців щодо його прозорого витрачання. На жаль, досі масовий виборець звертає більше уваги на тих, хто здатен щосили про себе заявити з екранів телевізорів та щитів білбордів.

5.  Новизна, яка не асоціювалася з жодною позитивною активністю для виборців. Перевагою мера Садового, а отже і «Самопомочі» є чіткі алюзії із «гарним, прибраним та затишним Львовом», а от Гриценко асоціюється хіба що із «правильними» та зрозумілими заявами, однак дій за цими заявами ніколи не було. Позитивні досягнення від діяльності «Демальянсу» на ниві боротьби з корупцією є більш відчутними, проте, на жаль, не конвертуються у голоси масового виборця.

6.  Занадто багато критики опонентів. Анатолій Гриценко слушно, проте занадто часто критикував усіх без винятку своїх опонентів. Такий крок повинен був згуртувати власного виборця, проте після революційних подій на Майдані у суспільстві залишається сильним запит на об’єднання усіх політичних сил, що були партнерами під час боротьби із режимом Януковича. Отже, варто було б зважати на такі настрої і спробувати знайти бодай одного союзника із партій-фаворитів, які мали більший рейтинг підтримки серед виборців.

Після виборів Анатолій Гриценко заявив про те, що низький результат «Громадянської позиції» змушує його підняти питання про своє лідерство у партії. Звичайно, таку заяву можна оцінити як позитивний крок для майбутнього розвитку політсили, вона свідчить про повагу до демократичних цінностей партійців ГП. Однак, на даний момент, партії, аби здобути перемогу на будь-яких майбутніх виборах, слід більше дослухатися до так званого «масового виборця». Бодай спробувати змінити його установки та завоювати прихильність.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла».