Вже сьогодні продавці сувенірної продукції в центрі Києва на Андріївському узвозі із острахом розпочинали ранішню торгівлю. Адже відтепер будь-яке виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, в тому числі сувенірної продукції карається за законом позбавленням волі на строк до п'яти років із конфіскацією майна.
Вчора 254 народних депутата підтримали законопроект № 2558 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», який передбачає дані санкції.
Прийняття даного закону носить історичний характер для України та є очевидним показником змін настроїв в українському суспільстві. В пояснювальній записці до законопроекту коротко і по суті перелічуються усі злочини нацистського та радянського тоталітарних режимів із подальшою пропозицією засудити такі дії на державному рівні. «Проект Закону спрямований на засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів як злочинних на законодавчому рівні, впровадження заборони на публічне заперечення злочинного характеру цих тоталітарних режимів, заборони публічного використання та пропаганди їхньої символіки, запровадження обов’язку держави здійснювати розслідування та оприлюднення інформації про злочини, здійснені представниками цих тоталітарних режимів з метою недопущення повторення таких злочинів у майбутньому, усунення загрози суверенітету, територіальної цілісності та національній безпеці України, а також встановлення історичної справедливості», – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.
Даний закон вносить зміни і в цілу низку інших законодавчих актів, які стосуються усіх сфер суспільного життя. Аналізуючи текст закону, варто зосередитися на 2 головних питаннях: по-перше, масштабність юридичних змін у питаннях перейменування великої кількості назв населених пунктів, вулиць; по-друге, контраверсійність деяких норм закону, які стосуватимуться політичного життя.
Із дня набрання чинності закону, місцева влада матиме 6 місяців, аби змінити усі старі назви, пов’язані перш за все із радянським минулим. Так, згідно із закону, змінити необхідно «назви областей, районів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топоніміки населених пунктів, підприємств , установ, організацій, в яких використані імена або псевдоніми осіб, які займали керівні посади у комуністичній партії, починаючи з посад секретаря районного комітету і вище, вищих органах влади і управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних радянських республік, працювали в радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР, інших союзних або автономних радянських республік і похідні від них, а також назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії (включаючи партійні з’їзди), річницею Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) 1917 р, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьбою проти учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті». Якщо місцева влада не упорається із даним завданням за півроку, Кабінет міністрів матиме право здійснити перейменування своїми постановами.
Найцікавіше, у даному питанні є масштабність такого завдання: адже, до прикладу, змінити доведеться не тільки назви вулиць чи установ, але й назви великих обласних центрів та міст, які досі носять ім’я радянських діячів – Кіровоград, Дніпропетровськ, Артемівськ, Дзержинськ, Дніпродзержинськ, Красноармійськ, Орджонікідзе, Свердловськ, Щорс, Котовськ і багато інших. Юристи вже пророкують масштабну кампанію із змінами юридичних адрес підприємств, поштових адрес пересічних українців та багато інших змін, до яких варто було б ретельніше підготувати громадян, провівши відповідну інформаційно-роз’яснювальну роботу.
Втім, перейменування вулиць та міст не несе в собі ніяких небезпек, а навпаки – сприятиме ідеологічному оздоровленню українського суспільства. А от інші норми закону, які стосуватимуться політичного життя, можуть нести приховані загрози розвитку суспільства в демократичному руслі. Мова йде про трактування норм закону із метою знищення політичних конкурентів за ідеологічнимимотивами. Зокрема зміни внесені в закони «Про політичні партії», «Про громадські об’єднання», в яких забороняється будь-яка пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки. Те саме стосується і усіх законів щодо засобів масової інформації. Усе б нічого, проте тепер будь-яка згадка в ЗМІ тоталітарної символіки, ідеологічних лозунгів може стати приводом для позбавлення ліцензії телевізійної чи радіостанції, або припинення випуску друкованого видання.
Під час проведення передвиборчих кампаній теж передбачена низка суттєвих нюансів. Відтепер, якщо в програмних статтях партії, кандидатів на вибори в місцеві органи влади, чи кандидата в Президенти буде доведений факт наявності пропаганди комуністичної чи нацистської ідеології – цього буде достатньо для того, аби зняти даного суб’єкта з виборчих перегонів. Щоправда, суспільство на ділі засвідчило свою політичну зрілість: так, найкращим показником розуміння історичної ситуації став результат підтримки Комуністичної партії та її кандидатів на минулих парламентських виборах. У державі, де КПУ усі 23 роки незалежності утримувала сильні позиції в партійному та політичному житті, вперше відсутня фракція комуністів у парламенті.
Експерти радять не драматизувати ситуацію, наголошуючи на тому, що прийнятий парламентом закон носить не каральну функцію, а світоглядну. «Ключове завдання – продемонструвати суспільству та міжнародній спільноті, що українське суспільство відмежовується від тоталітарних режимів, розуміючи, що у віковому вимірі ця система – частина нашої нації. Що стосується можливості покарання для тих, хто не зможе змиритися із забороною, законопроектом передбачені зміни до Кримінально-процесуального кодексу щодо встановлення достатньо жорстких заходів», – вважає політичний експерт «Реанімаційного пакету реформ» Ярослав Юрчишин.
Безумовно, в контексті прийнятих законів щодо заборони пропаганди тоталітарних режимів та визнання борців за незалежність України у ХХ столітті присутній значний історичний поступ. Адже вперше держава стала на шлях засудження злочинів проти свого народу та визначила принципові позиції щодо встановлення історичної справедливості. Однак на шляху до очищення важливо не тільки заборонити усе, пов’язане із тоталітарним минулим, але й запропонувати нову історичну парадигму, в якій було б комфортно кожній людині, яка ідентифікує себе українцем. Таке завдання більш важке для реалізації та потребуватиме мобілізації значних інтелектуальних та часових ресурсів усього громадянського суспільства. Найголовніше наразі – зберегти та поглибити вплив суспільства на дії влади у реалізації справді ефективної політики як в соціально-економічній та політичній, так і в гуманітарній сферах.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»
***
Редакція «Слово і Діло» може не поділяти точку зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»