31 червня в українському парламенті відбулося історичне голосування за зміни до Основного Закону в частині децентралізації. Після вчорашнього непростого дня перед парламентарями постає ще складніше завдання – набрати до кінця року 300 голосів для остаточного ухвалення змін до Конституції України.
Однак після цього вже у Центральної виборчої комісієї (як і виконавчою влади взагалі) постане питання: як реалізовувати право на самоврядування там, де українська влада впливу не має? З одного боку, питання виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей регулюватиметься окремим законом про особливості місцевого самоврядування. З іншого – з ним теж не все так просто, адже його суперечливі норми призводять до неоднозначного трактування закону – в кращому разі, або ж зовсім відвертого й безкарного їх ігнорування – в гіршому. Принаймні, поки на сході України триває військовий конфлікт.
Що планує Президент?
Отже, спочатку про світло в кінці тунелю. Про мотивацію керівництва держави щодо конституційних змін в контексті Донбасу Президент та його оточення говорили не раз. Виділимо основні тези переваг конституційного процесу для встановлення миру на сході України. Які кроки передбачає мирний план Порошенка?
Першим і головним очікуванням від таких законотворчих рішень Києва є мінімізація бойової активності проросійських терористів на Донбасі. Другим, однак не менш важливим фактором є сподівання на підтримку міжнародної спільноти щодо тиску на Росію та продовження економічної підтримки України з боку західних партнерів.
Порошенко хоче прибрати з Конституції спеціальний статусПрезидент України Петро Порошенко заявив, що він хоче прибрати 92 статтю Конституції України про «спеціальний статус окремих міст».
Далі йдуть менш реалістичні очікування. Наприклад, проведення виборів до органів місцевого самоврядування на окупованих нині територіях. Ще менш вірогідним видається те, що вони пройдуть за українським законодавством і без порушень.
Наступне очікування – зміна громадської думки місцевих жителів, стимулювання їхнього бажання добровільно повернутися до складу України. Адже після ухвалення змін до Конституції Україна повинна буде відновити повноцінні економічні зв'язки з окупованими територіями. Ну і остання, last but not least, теза: реінтеграція окремих районів Донецької та Луганської областей внаслідок їхньої деокупації.
Ці та інші передбачені Главою держави кроки вже викликають шквал запитань і критики. Чи варто українцям чекати амністії сепаратистів? Чи не станеться у зв'язку з цим узаконення статусу донецьких та луганських сепаратистів? Реальність таких побоювань ми обговорили з регіональним аналітиком «Слова і Діла» Сергієм Міхальковим.
Чим ми ризикуємо?
Вибори під дулами автоматів. Якщо припустити, що місцеві вибори на окупованих територіях все ж таки відбудуться, то дуже наївно сподіватися, що вони відбудуться за українським законодавством. Однак, як виявляється, Президент такий крок пропонує як реальний. Як зазначає Міхальков, річ у тім, що для того, аби передбачений законом особливий порядок місцевого самоврядування запрацював на Донбасі, потрібно, щоб місцеві вибори там усе ж таки відбулися. «Тобто, поки там не будуть призначені вибори і вони не пройдуть – ані закон (про особливий порядок місцевого саоврядування – Ред.), ані нове положення Конституції не можуть там набрати чинності», – пояснив «Слову і Ділу» Міхальков. А якщо припустити, що пізніше жителі окупованих територій будуть допущені до голосування на загальнонаціональних виборах, це створює загрозу потрапляння представників терористів до Верховної Ради, додав експерт.
Переговори про мирне врегулювання на Донбасі зайшли в глухий кут: що робити далі?Cклалася ситуація, коли виконувати в односторонньому порядку Мінські домовленості – не лише безглуздо, але й небезпечно для подальшої долі України. Потрібно шукати інші варіанти вирішення конфлікту на Донбасі.
Поганий приклад. В теорії реалізація закону про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей створює небезпечний прецедент для інших регіонів країни. Зокрема, раніше Запорізька обласна рада вже попросила й для себе особливий статус, загрозу несуть і тенденції на Закарпатті. Не допустити такого сценарію пообіцяв днями Президент, який узагалі виступив за скасування поняття населених пунктів з особливим статусом за винятком Києва, Севастополя і, зрозуміло, частини Донбасу.
Прогодувати Донбас. Відповідно до того ж таки закону про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донеччини та Луганщини, відповідальність за економічне забезпечення регіону знову ляже на плечі Києва, а точніше – всієї України. «Відповідно до норм цього закону, держава зобов'язується надавати підтримку соціально-економічному розвитку цих регіонів. Вона полягає у «відмінному від загального економічного режиму здійсненні господарської та інвестиційної діяльності», спрямованому на відновлення об'єктів промисловості, інфраструктури, житлового фонду і т. д. І в разі проведення виборів на Донбасі, Україна покладає на себе обов'язок гарантувати ці видатки з Державного бюджету як захищені», – пояснив Міхальков. Між тим, органи державної влади, відповідно до норм про децентралізацію, матимуть мінімальний вплив на життя цих територій. «Таким чином Донбас ризикує стати «чорною дірою» для бюджетних коштів», – резюмував експерт.
І це лише найбільш очевидні недоліки нового українського законодавства, глибинні наслідки яких можуть вплинути на життя не одного покоління українців. Але є одне «але». Чимало політологів і громадських діячів сходяться на думці, що ініційовані Порошенком зміни в першу чергу направлені на припинення кровопролиття на Донбасі і в цьому контексті не є обов'язковими до реалізації.
Звичайно, хочеться вірити, що така політична гра Президента – це лише реверанс у бік Європи і черговий доказ того, що Україна, принаймні на папері, виконує Мінські домовленості. З цього приводу дуже влучно висловився у своєму Facebook журналіст російської «Нової газети» Аркадій Бабченко: «Ви справді вважаєте, що навіть якщо в Конституції України великими буквами написати «Гіві і Моторола мають право засідати у Верховній Раді» – в реальності Гіві з Моторолою зможуть приїхати до Києва більше одного разу? Щодо амністії... Тут теж стільки можливостей для маневру. Наприклад, створення й керівництво збройної терористичної організаціії – злочин, що має певну тривалість. Тобто, якщо амністія ухвалена в понеділок о 12:00, то в понеділок о 12:01 можна заводити кримінальне переслідування заново – злочин не закінчено, відмови від злочинного задуму не сталося, підозрюваний не усвідомив і на шлях виправлення не став».
У всякому разі, українцям не залишається нічого, окрім як чекати на подальші кроки та своєчасні роз'яснення як з боку Президента, так і від Верховної Ради. А також сподіватися, що розв'язання проблеми Донбасу не буде таким же номінальним, як прописані щодо нього виборчі норми.
Аліна Костюченко, спеціально для «Слово і Діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»