«Слово і Діло» продовжує серію публікацій, присвячених головним проблемам найбільших міст України. На черзі – мільйонна Одеса. Не обов’язково бути одеситом, щоб знати, що одна з головних комунальних проблем приморського міста – це викиди каналізаційних вод, які наразі просто нікуди подіти, тож спускають їх прямо у море.
Питання про те, куди направляти міську каналізацію, виникло в місцевої влади ще наприкінці XIX сторіччя. В 1930 роках, після реконструкції каналізаційної системи, всі стоки направляли спочатку на поля фільтрації між Хаджибейським лиманом і морем, а потім – до самого лиману. Це був тимчасовий захід. У 1960 році поля фільтрації замінила новозбудована станція біологічного очищення «Північна», що сьогодні приймає 65% одеських нечистот. Передбачалося, що більшу частину року очищені води зі станції будуть скидатися до Хаджибейського лиману, й лише в екстрених випадках та взимку – до Чорного моря. Але й це не могло тривати вічно: екстрене скидання вод біля прибережної території шкодило екології, а дамба Хаджибея рано чи пізно почала б потребувати ремонту (на сьогодні вона в аварійному стані).
Щоб зменшити навантаження на дамбу й негативний вплив на довкілля, в 1987 році було розпочато проектування нової насосної станції й системи глибоководного спуску каналізаційних вод. Передбачалося, що випускати стоки в море будуть під водою на відстані 8 км від берега. Наступного року почалося спорудження системи глибоководного випуску, проте в 1996 році роботи припинили.
Дещо простішим завданням стало спорудження нової насосної станції на СБО «Північна», яке завершилося в 2010 році. Роком раніше Держекоекспертиза затвердила новий проект систем глибоководного випуску каналізаційних стоків Одеси, що передбачав їх спускання на відстані вже не 8, а 4 км від берега, на глибині 16 м. Наразі система так і не запущена, хоча роботи з прокладання труб у 2011 році поновилися.
Нині ж каналізаційні води, після очищення на СБО «Північна», викидають прямо в море – лише за 150 метрів від міського пляжу «Лузанівка». Скидати їх до Хаджибейського лиману вже немає можливості – прорив дамби загрожує підтопленням Пересипу. Водночас поруч із місцем скидання стоків розташований забір води до іншого лиману – Куяльницького. Водойма не є проточною й потребує постійного постачання води з Чорного моря. Потрапляння ж до неї стоків перетворить її на відстійник нечистот, впоратися з якими місцева флора й фауна навряд чи зможуть – через високу концентрацію солі в лимані відсутні організми, що могли б очищувати воду природним шляхом.
Своєю чергою, «Слово і Діло» стежить за обіцянками політиків, присвяченим «каналізаційній» темі. В зв’язку з цим варто відзначити заяви колишнього мера Одеси Едуарда Гурвіца про комплексну модернізацію насосної станції й реконструкції СБО «Північна», а також чинного міського голови Геннадія Труханова про плани вирішення питання забруднення морської води біля табору «Молода гвардія» та реконструкцію найближчим часом глибоководного випуску каналізаційних вод.
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ YOUTUBE КАНАЛ
та дивіться першими нові відео від «Слово і діло»