Вугілля не обов'язково має видобуватися на території США. Американські компанії продають вугілля в усьому світі, а після цього на якомусь із ринків на заміну вугілля беруть.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів директор спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев, аналізуючи заяву міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика про те, що Україна домовляється про закупівлі вугілля зі США.
Можливості поставок вугілля зі США
«Зовсім не обов'язково, щоб вугілля видобувалося на території США, й не факт, що воно буде поставлятися з Америки. Якщо зараз підписуються контракти безпосередньо з видобувними компаніями, то для того, щоб воно дійшло до України, необхідно щонайменше два місяці. Через два місяці опалювальний сезон закінчиться», – підкреслив енергетик.
Скоріш за все, зазначив він, ідеться про американських трейдерів, яких досить багато на вугільному ринку, в тому числі й тих, які, наприклад, продають нам газ. Не виключено, що це можуть бути великі енергетичні трейдери, наприклад, Trail Stone.
Ціни та логістика
«За якою ціною або черговою формулою – велике питання. Якщо контракт підписують не з виробником, то ціна може варіюватися в дуже широкому діапазоні. Все залежить від того, де це вугілля буде куплене трейдером. Також важливо, яким шляхом воно буде поставлятися – залізницею з Європи чи морським шляхом. Тоді наступне питання: належить транспортний засіб компанії чи орендується?», – аналізує Рябцев.
Якість та готовність українських ТЕЦ
«Безумовно, будь-яке вугілля, що ввозиться в Україну, вимагає змін у технологічних процесах українських ТЕЦ, оскільки всі вони розраховані на певні марки вугілля, а використання будь-яких інших марок – адже за кордоном вони інші й інша класифікація, аж ніяк не радянська, яка в нас використовується, – потребуватиме змін. Не факт, що енергетична ефективність спалювання такого вугілля буде такою ж, як у випадку з українським видобуванням», – пояснює експерт.
Антрацитовий зашморг – як політики позбавляли Україну вугілля з окупованого ДонбасуВтрата центрального Донбасу призвела до дефіциту в Україні вугілля антрацитної групи, марок «А» і «Т». Це актуалізувало в суспільстві питання диверсифікації поставок і загального підвищення ефективності енергетичної галузі країни.
Прикладом цього є те, що спалюється на Трипільській ТЕС й чим час від часу дихає населення України.
Про що промовчала влада?
«Величезне питання: хто саме купуватиме вугілля? Міністерство вугілля не купує. Закупівлі здійснюють компанії – ДТЕК, «Нафтогаз». Якщо це, припустимо ДТЕК, то виникає запитання, що зробило керівництво компанії, що за неї просить сам міністр. Якщо це державні ТЕС, то чому держава досі не виділила коштів на купівлю вугілля? Чому це відбувається в розпал сезону? Наприклад, після гучних заяв, як добре пройдений літній сезон, що взагалі є нонсенсом», – розмірковує фахівець.
Прагматизм чи популізм?
«Ця заява – повідомлення політика, яке перш за все потрібне для заспокоєння, щоб показати: влада тримає руку на пульсі. Але якщо відкрити попередні виступи й профільного віце-прем'єра, яким став останнім часом Кістіон, а не Зубко, то Україна залежатиме від поставок вугілля із зони АТО щонайменше три роки», – підсумував експерт.
Нагадаємо, в уряді заявили, що відмовлятися від вугілля з окупованого Донбасу Україна не буде.
Як влада намагалася вирішити проблему дефіциту вугілля та що обіцяли політики, «Слово і Діло» з'ясовувало в матеріалі «Антрацитовий зашморг – як політики позбавляли Україну вугілля з окупованого Донбасу».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»