Три роки тому війна Росії проти України увірвалася в сотні сімей у багатьох країнах світу: від благополучної Голландії до далекої Малайзії й ще більш далекої Австралії. На жаль, потрібно констатувати: найбільша в нинішньому столітті авіакатастрофа, яку влаштували в українському небі російські окупанти, створила незрівнянно більший резонанс російської агресії проти нас, ніж вся українська дипломатія за три роки війни. Але чому так довго немає справедливої відплати?
Майже 30 років тому над шотландським містечком Локербі вибухнув британський пасажирський авіалайнер, який прямував за маршрутом Лондон-Нью-Йорк. Тоді загинули 270 осіб. Так ось, слідство тривало три роки. Звинувачення висунули двом лівійцям. Лівійський диктатор Муаммар Каддафі під тиском надзвичайно серйозних міжнародних санкцій лише через 7 років погодився видати винуватців під суд на нейтральній території (до речі, суд був у Голландії) і сім'ї кожного загиблого виплатили по 10 мільйонів доларів (велетенські на той час гроші).
Авіакатастрофа Boeing 777: злочин, який залишиться без покарання?Експерт із цивільно-військової координації розповів про шанси покарати винних у трагедії «Боїнга-777».
За три останні роки жодна держава не запровадила санкції проти Москви за збитий над Торезом пасажирський лайнер. Але не варто вважати це «зрадою»: на відміну від історії з лівійцями сьогодні в руках міжнародного слідства не клаптики одягу з валізи із бомбою, плутані показання мальтійського торговця і радше політичні, ніж юридичні звинувачення, а незрівнянно більш серйозна доказова база. Соцмережі й тупа бравада російських військових із бойовиками-сепаратистами (ну й перехоплення телефонних розмов терористів) допомогли відновити картину трагедії. А саме – відстежити пересування російського «Бука» з точністю майже до хвилини і буквально до метра: від Курська до Сніжного, потім під Торез, після пуску ракет – до Луганська і назад у частину 53-ї бригади. Дуже допомогли в цьому слідству добровольці-розслідувачі з міжнародної групи Bellingcat.
Впевнений у собі Кремль не став би продукувати й тиражувати за допомогою всієї своєї пропагандистської машини абсолютно ідіотські версії трагедії (включаючи нібито спробу українців збити літак Путіна). Коротко хроніка жахливої брехні росіян, що втратили уявлення про честь і гідність. Через 4 дні після катастрофи Міноборони РФ заявило, що в день катастрофи зафіксували «набір висоти літаком ВПС України, його віддаленість від малазійського Boeing склала від 3 до 5 км». Нібито це був Су-25. Для надійності вони ж оприлюднили «знімки з супутників» двох військових баз поблизу села Зарощенське. У в/ч А-1428 російські військові «побачили факти того, що ракетна установка «Бук» залишала базу 17 липня». Пізніше один із головних рупорів пропаганди – «Перший канал» показав «супутниковий знімок», який нібито підтверджує, що український винищувач атакував малайзійський «Боїнг». Ведучий Михайло Леонтьєв тоді назвав усіх, хто сумнівався в автентичності знімка, «скотинами». Але чоловік, який відправив цей знімок на канал, зізнався потім: він знайшов цей «доказ» на якомусь інтернет-форумі і зовсім не впевнений у його справжності. Скотина. Далі маразм міцнішав: «Комсомольська правда» (що продовжує спокійно працювати і в Україні, до речі) опублікувала інтерв'ю з анонімним військовим, який стверджував, що він сам особисто бачив, як з аеропорту Дніпра за годину до катастрофи нібито вилетіли три штурмовики. Один із них, оснащений ракетами класу «повітря-повітря», повернувся в аеропорт уже без боєкомплектів. Десь у цей час тихо заплакала від заздрості автор знаменитого мема про розп'ятого в Слов'янську хлопчика в трусиках.
Загалом, будь росіяни впевнені у своїй невинуватості, вони не стали би блокувати в Радбезі ООН проект створення міжнародного трибуналу. Не будемо тут заглиблюватися в те, що застарілий статут ООН чомусь дозволяє користуватися правом вето країні, яка є головним підозрюваним (а дуже скоро – й обвинувачуваним) у справі про цей теракт. Головне – весь світ дізнався про те, що Москва тримає його, грубо кажучи, за «лохів», намагаючись згодувати урядам високорозвинених країн дитсадкові страшилки під виглядом солідних гіпотез про причини трагедії. Якби в державах, чиї громадяни загинули три роки тому в небі над Донбасом, мали хоч якісь підстави підозрювати українців нехай навіть в ненавмисній причетності до трагедії, то хіба стали б це навмисно приховувати, демонструючи підтримку Києву й офіційно заявляючи про причетність Москви до теракту? Який резон Австралії, Малайзії, зарозумілій Бельгії й не дуже лояльній до України Голландії зводити наклеп на Росію? Адже їх народи лише внаслідок загибелі співгромадян під Донецьком дізналися про існування цього регіону та про те, що тут у розпалі російсько-український конфлікт?
Акції пам'яті загиблих на Донбасі пасажирів і членів екіпажу малазійського лайнера, які були організовані цього року, дуже нагадували ті, якими поминають жертв трагедії в Локербі. У Голландії, чиїх громадян загинуло найбільше, громадянську панахиду очолили члени королівської сім'ї. На згадку про кожного загиблого висадили дерево, створивши таким чином визначний меморіал. Під російським посольством встановили символічну «лаву очікування». Очікування чого? Справедливості, звичайно. Європейці, малайзійці й австралійці безумовно ніколи не забудуть цього цинічного злочину. Навряд чи їх розчулить гіпотетично можливе визнання винуватців трагедії (всі прізвища, між іншим, уже відомі), мовляв, ми не ваш літак хотіли збити, а «хохляцький» (адже ж напевно так і було). Всю ступінь «каяття» за помилку моральні виродки, що раділи авіакатастрофі, продемонстрували тим, що стали фарбуватися косметикою й позувати в речах загиблих для фото в соцмережах. Неймовірне за своєю цинічністю мародерство не залишило ні грама співчуття «борцям за незалежність молодих республік».
Нетерплячі українці, що очікували швидких «перемог», засмутилися, коли у вересні минулого року міжнародна слідча група (Joint Investigation Team, JIT) розповіла все про те, хто і як збив літак, звідки привезли й куди потім відвезли знаряддя злочину – систему ППО «Бук», але не назвала прямим текстом Росію винуватицею трагедії. Чому? Але тоді вся їхня праця була б, що називається, коту під хвіст, адже в цьому випадку цілком обґрунтовано слідчих звинуватили б у політичній заангажованості, оскільки в правових державах дуже чітко розділяють функції слідства та суду, який тільки й повинен називати когось винним. А Росія, по суті, підписала собі явку з повинною коли заблокувала створення міжнародного трибуналу та не увійшла до слідчої групи у зв'язку з тим, що вона, нібито, незацікавлена особа (а входять у групу представники України, Нідерландів, Бельгії, Австралії і Малайзії). Що ж ці «незацікавлені» не вгамуються ніяк і не припинять малювати в фотошопі все нові й нові «докази» того, що до загибелі літака вони не причетні? Натомість Росія відмовилася надати «дані з радарів», на які посилався прес-секретар президента РФ, заявляючи про непричетність Москви до катастрофи рейса МН17. До речі, вже офіційно встановлено крім іншого й таке: Росія незадовго до трагедії закрила свій повітряний простір від кордону з Україною над Ростовською областю, але російський диспетчер «забув» про це сказати екіпажу малазійського «Боїнга».
У Росії заарештували полковника, причетного до знищення MH17Наразі затриманий перебуває під слідством у СІЗО. Відомо, що з ГРУ його звільнили заднім числом.
Сергій Борисович Мучкаєв – ось хто безпосередньо віддав наказ про запуск ракети по ймовірно українському військово-транспортному літаку. Команду транспортувати на окуповану українську територію «Бук» віддали в оборонному відомстві РФ. А відповідав за транспортування «Бука» Сергій Миколайович Дубинський – відставний російський розвідник, відомий під псевдонімами Хмурий. Він живе собі спокійно в будинку в Ростовській області, в безпосередній близькості від неконтрольованої Києвом ділянки україно-російського кордону. Відомі імена всіх інших майже 100 осіб, які причетні до цього страшного злочину. Всі вони, можливо, досі вірять у те, що «червона армія найсильніша» і «росіяни своїх не кидають». Хоча скільки їхніх товаришів по службі кинуті на полях битв із українцями? Скільки прикопані як собаки в безіменних могилах, а родичам велено мовчати «від гріха подалі».
Як уся Росія біснувалася від гордості за те, що дагестанець Віталій Калоєв помстився за загибель сім'ї, убивши диспетчера «Скайгайд»! Нагадаємо, 2 липня 2002 року в небі над Німеччиною зіткнулися пасажирський літак компанії «Башкирські авіалінії» та транспортний літак американської поштової авіакомпанії. Із загиблих 71 людини 52 були дітьми. Катастрофа сталася з вини швейцарських диспетчерів. Так ось, жоден із родичів загиблих у Донецькій області майже трьох сотень людей не навідувався з такою ж дикою метою в Ростовську, Курську та інші області Росії, де на волі спокійно розгулюють убивці. Тому що вірять допитливому міжнародному слідству і справедливому голландському правосуддю (а саме в Голландії вирішено провести процес). Нам би все це імпортувати з Європи, а не тільки старі авто з литовськими та польськими номерами. А ще не завадило б нам самим розібратися: то чи війна на Донбасі і чи вважати ОРДЛО окупованими територіями? Але тема нового підходу Києва до «реінтеграції Донбасу» стане головною вже в новому політичному сезоні.
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»