Підписання президентом України закон «Про освіту» спричинило потужний міжнародний скандал. Документ посилює роль державної мови в освітньому процесі, на що аж ніяк не очікували представники багатьох національних меншин, які мешкають в Україні.
Ми вже звикли до того, що основна критика з мовних питань в українському суспільстві завжди найактивніше лунала з боку Росії. Цього разу все інакше: окрім Кремля, свою негативну позицію щодо нового закону висловили на офіційному рівні в Румунії, Угорщині, Болгарії, Польщі, Греції та Молдові.
Поки Україна веде війну з російськими найманцями на своїй території, будь-який міжнародний скандал не сприяє злагодженим діям проти агресора. Особливо, якщо йдеться про європейські країни. Тож ситуацію необхідно вирішувати, адже наші сусіди налаштовані не менш рішуче й навіть заявили про свої наміри у вигляді неприхованого шантажу.
Найбільш гучно пролунала позиція Угорщини. Міністр закордонних справ цієї країни назвав рішення українського глави держави про підписання закону «Про освіту» «ганебним» і навіть пригрозив блокувати будь-які прагнення України на зближення з Європейським Союзом. «Угорщина буде блокувати будь-які ініціативи, вигідні Україні, в міжнародних організаціях, особливо в ЄС», – йдеться в заяві очільника МЗС Петера Сіярто.
У Бухаресті відреагували не менш гостро. Президент Румунії скасував свій візит в Україну, запланований у жовтні, та прийом у себе голови Верховної Ради Андрія Парубія. Посол Польщі в Україні Ян Пєкло заявив, що польська сторона очікуватиме зустрічі з міністром освіти України Лілією Гриневич, щоб з’ясувати ситуацію довкола нового закону та визначитися зі своєю позицією. При цьому в польському МЗС застерегли Україну щодо порушення міжнародних зобов'язань у контексті нового освітнього закону, що стосується навчання мовами національних меншин.
Що турбує сусідів?
Головна претензія до української сторони стосується норм закону «Про освіту», які вперше за багато років ставлять випускників шкіл у рівні умови для вступу до вишів України. Це нібито порушує права національних меншин на навчання своєю мовою, що справді є неприпустимим у європейських країнах.
Скільки дітей в Україні навчаються мовами національних меншин?Аналітики «Слова і Діла» підняли статистику і розібралися, скільки учнів в Україні навчаються мовами національних меншин.
Особлива увага прикута до статті 7 нового закону «Про освіту». В ній ідеться про те, що викладання в школах та вищих навчальних закладах здійснюватиметься виключно державною мовою. Натомість представники нацменшин зможуть вивчати рідною мовою в школах усі предмети, однак лише до 5-го класу. Після переходу до середньої шкільної ланки мова нацменшин може бути застосована для викладання лише для кількох предметів на вибір.
Звісно, такі новації не подобаються політикам та урядам сусідніх країн, адже йдеться про захист національних інтересів своїх народів. Однак якщо розглянути питання ширше, то виявиться, що в місцях компактного проживання нацменшин на теренах України саме українською мовою повністю нехтують. Випускники шкіл у деяких районах Закарпаття можуть не знати української мови й надалі безперешкодно отримувати вищу освіту вже в Угорщині. До слова, уряд цієї країни активно заохочував населення Закарпаття, яке має угорське коріння, отримувати відповідне громадянство. При цьому такі вчинки повністю суперечать букві українського законодавства. Втім, до недавнього часу українська сторона ставилася до цих фактів байдуже.
Вберегти норми закону
Виклики для офіційного Києва дуже серйозні. З одного боку, йдеться про захист власних національних інтересів і, зокрема, дуже необхідного нового закону «Про освіту». Водночас потрібно нейтралізувати міжнародний скандал, вивівши дискусію на якісно новий рівень.
Клімкін пропонує спільно обговорити скандальний закон про освітуГлава МЗС Павло Клімкін вважає, що як противники, так і прихильники нового закону «Про освіту» повинні разом обговорити, як зробити його дію найбільш вигідною для громадян.
Поки що офіційна позиція української влади більш ніж виважена. Міністр закордонних справ Павло Клімкін закликав своїх колег до діалогу не на рівні емоцій, а шляхом вироблення шляхів втілення нового законодавства. «Україна й надалі робитиме все для розвитку української та гарантуватиме вільний розвиток мов національних меншин. Це наш обов’язок», – зазначив Клімкін. Серед іншого, він навів цікавий факт щодо проблем інтеграції представників нацменшин в українське суспільство: за даними Міносвіти, цього року 75% випускників шкіл Берегівського району Закарпатської області не склали ЗНО з української мови.
Своєю чергою, міністр освіти Лілія Гриневич оприлюднила ще дві сильні позиції, які можуть серйозно нейтралізувати більшість аргументів противників нового українського закону «Про освіту». По-перше, Україна готова надіслати свій закон про освіту до Ради Європи для експертизи щодо мовної статті, щоб спростувати будь-які порушення міжнародних зобов'язань у цьому питанні. По-друге, в Міносвіти встигли запевнити, що сам закон є рамковим, і його втілення на місцях потребуватиме цілої низки підзаконних актів, рекомендації до ухвалення яких можуть бути предметом дискусії за участю представників нацменшин для врахування їхньої позиції.
Важливо й те, що це питання не має переходити в політичну площину, адже не урядам сусідніх країн вирішувати, як саме будувати українцям свою державу. Поки що українській стороні вдається вгамовувати політичні нападки сусідів та поступово переводити їх у конструктивне русло. Та чи не забракне аргументів та ефективності у відстоюванні власних позицій?
До чого тут Росія?
Справді, воювати ще й на дипломатичному фронті із державами-партнерами з ЄС було б украй нерозумною стратегією в той час, як у країні триває справжня війна. Саме тому український уряд має переконати своїх сусідів у логічності власних кроків і щодо освітньої, і щодо мовної політики.
Є два потужних аргументи. По-перше, вивчаючи українську мову, національні меншини можуть краще інтегруватися в суспільне й політичне життя України та отримати можливість краще відстоювати власні права.
Гриневич: ми не можемо орієнтуватися на позицію держави-агресоркиГриневич уточнила, що це стосується, зокрема, питання розширення доступу дітей із національних меншин до вищої освіти.
По-друге, Україна може апелювати до власного досвіду ситуації довкола анексії Криму та військового втручання Росії на територію Донецької та Луганської областей. Саме Кремль активно поширював тезу про необхідність втручання у внутрішні справи України для захисту російськомовного населення. Єдине, що в Росії дбають якраз не про інтереси нацменшини в Україні, а мають значно амбітнішу мету – знищення української державності.
До речі, позиція Москви щодо нового українського закону «Про освіту» прогнозовано стала однією з найбільш істеричних. У своїй офіційній заяві Рада Федерації РФ закликала Організацію Об'єднаних Націй, Організацію з безпеки і співробітництва в Європі, європейські парламенти протидіяти українізації в Україні. «Ухвалений Верховною Радою закон «Про освіту» суперечить Конституції України, ущемляє інтереси російськомовних жителів країни й націлений на тотальну українізацію», – йдеться в документі.
Саме те, як Україна впорається з відстоюванням власної позиції щодо питання освіти та мови, й стане головним тестом на європейськість. І необхідно в цій ситуації навчитися встановлювати довіру з державами-партнерами. Саме таке вміння й буде нашою основною перевагою в боротьбі з реальним агресором на Сході.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»