Партійне будівництво – процес, який в Україні триває перманентно. Основна відмінність від демократичних суспільств зі стабільними політичними традиціями – відсутність стійких ідеологічних компонентів. Партії діють навмання, керуючись політичною кон’юнктурою та особистими рейтингами окремих політиків.
Одне з головних запитань у партійному будівництві: чи може політична сила існувати без єдиного рейтингового лідера? Усі спроби побудувати «нелідерську» партію в українських реаліях зазнавали невдачі. Та й чіткими ідеологічними постулатами керувалася хіба що заборонена нині Комуністична партія України.
Ще одна запорука успіху – якщо в лідера та очолюваного ним партійного бренду є впізнаваність, то з’являться й спонсори. Однак що робити з рейтингами, якщо вони впали до межі статистичної похибки? Відповідь одна – ребрендинг!
Одразу кілька політичних партій – як парламентських, так і позапарламентських – розглядають можливість зайняти політичну нішу, яку в Україні звикли йменувати «націонал-патріотичною». Йдеться як про центристську (неоліберальну, «помірковану») ідеологію, так і крен у бік правого сегмента настроїв потенційних виборців. Хто з них легко подолає 5% виборчий бар’єр, а кому доведеться попотіти для досягнення цієї мети?
В тіні президента
Одними з перших про якісний ребрендинг замислилися в «Блоці Петра Порошенка». Насправді, йдеться не лише про зміну назви, але й пошук нових партнерів для оновлення цієї політичної сили.
Кандидати в президенти: політичні перспективи Луценка та доля НФГенеральний прокурор Юрій Луценко заявляє, що не має наміру брати участь у президентських виборах. Про політичні перспективи генпрокурора міркували експерти.
Про подібні плани в одному з нещодавніх інтерв’ю розповів чинний генеральний прокурор Юрій Луценко, який раніше очолював фракцію БПП і є близьким соратником чинного президента. Зокрема, він виступив за створення правоцентристської партії, яка стане новим драйвером реформ. Мовляв, і БПП, і «Народному фронту», і «решті партій» варто опиратися на середній клас, який «давно шукає не вождів, а стабільну політичну силу, яка відстоює їхній інтерес».
Таким чином, у БПП розраховують на те, що бодай частина «фронтовиків» таки долучиться до пропрезидентської команди у створенні такої оновленої партії. Вочевидь, ідеться про «силову» частину НФ, зокрема ту, яка орієнтується на секретаря РНБО Олександра Турчинова.
Попутниками Петра Порошенка і Ко можуть бути й низка впливових мажоритарників, що, як правило, до 2014 року представляли інтереси великого капіталу в південно-східних регіонах України. Цікаво, що вже вкотре від планів БПП дистанціюється група народних депутатів від партії УДАР Віталія Кличка. Ймовірно, ця політична група планує долучитися до створення інших політичних проектів або знову спробує власними силами пробиратися до нового скликання парламенту.
Ініціатива Юрія Луценка є прямою аналогією з 2008 роком, коли глава Секретаріату Президента Віктор Балога запропонував своєму соратнику й безпосередньому шефу Віктору Ющенкоу створити нову політичну силу на руїнах тодішньої «Нашої України». Партія «Єдиний центр» мала стати опорою тодішнього президента напередодні виборів 2010 року. Й справді за 2 роки до них у Віктора Ющенка ще були шанси переобратися на другий термін, утім, він обрав інший шлях. А партія «Єдиний центр» так і не занурилася в глибини великої політики.
Характерно, що Юрій Луценко не даремно розповів про свою прихильність до парламентсько-президентської форми правління, яка передбачає послаблення повноважень президента. Якби шанси переобратися на другий президентський термін у Петра Порошенка були високими, його найближчий соратник навряд чи оприлюднював би такі тези. Натомість зараз у пропрезидентській команді серйозно замислилися про «запасний аеродром».
Фронт на валізах
Дефрагментація чекає й на партію «Народний фронт». Принаймні ззовні цього може й не статися, але політичну силу вже восени можуть залишити низка ключових фігур. Можливо, вони зосередяться на створенні нової політичної сили, тоді як інша частина «фронтовиків» займеться політичною реанімацією нинішньої партії.
«Реінкарнація» Яценюка та НФ: чого чекати від політсили напередодні виборів?Згідно з даними останнього соцопитування, друге місце в антирейтингу посідає екс-прем'єр Арсеній Яценюк – 26 процентов. Про те, чи є політичні перспективи в Яценюка та НФ, розповіли експерти.
Як саме? Якщо «Народний фронт» так і спокуситься на пропозиції своїх колег із коаліції створити єдину політичну партію, вже в жовтні вони можуть обрати зовсім іншу тактику й перейти до жорсткої опозиції до чинного президента та своїх нинішніх союзників із БПП. Чому саме жовтень? Бо після цього в Петра Порошенка вже не буде навіть теоретичної можливості розігнати чинний парламент.
Альтернативний шлях – підтримати інші політичні сили чи навіть об’єднатися з новим рейтинговим гравцем. Ним, наприклад, може стати Арсен Аваков чи Володимир Гройсман. Прикметно, що в обох політиків вже є певні «політичні заготовки» у вигляді підтримки власних політичних проектів.
Плани на «правицю»
Уже понад рік тому відразу п’ять націоналістичних політичних сил підписали маніфест про координацію спільної діяльності. Таким чином, ідеться про мобілізацію правого електорату для подолання 5% виборчого бар’єра. І така задумка, на думку політологів, може цілком спрацювати.
Марш націоналістів: що спільного з МіхоМайданом і як рух правих сприймає Захід?У Києві пройшов марш проти олігархів, організований представниками націоналістичних партій. Оцінили вимоги та проблеми правих експерти.
По-перше, на дострокових парламентських виборах 2014 року «Свободі» не вистачило кількох десятків відсотків, щобздолати заповітний виборчий бар’єр.
По-друге, на користь правих цілком може зіграти фактор, який дав їм високу підтримку виборців у 2012 році. Нагадаємо, тоді «Свобода» отримала 10,44% голосів виборців за партійними списками, що було своєрідною сенсацією тодішніх парламентських виборів. Голосів додали громадяни, які були розчаровані в інших політичних силах і сподівалися побачити в націоналістах більш рішуче налаштовану політичну силу.
Рівень протестного електорату за останні роки суттєво зріс, а зважаючи ще на три серйозні радикальні за своєю суттю групи в таборі «правиці» – «Нацкорпус», «Правий сектор» та С14 – можна сміливо прогнозувати, що праві можуть повторити успіх 2012 року.
Команда «непрохідних»
Схоже, хороші шанси поборотися за президентську булаву надихнули й досі не надто схильного до партійних об’єднань Анатолія Гриценка. Востаннє «Громадянська позиція» координувала спільні дії з іншими опозиційними партіями в 2012 році. А ось у 2013-му так і не підтримала пропозицію ВО «Батьківщина» об’єднатися й сформувати спільний виборчий список.
БПП, НФ і вибори: Гройсман розповів про подальші плани в політиціГлава уряду Володимир Гройсман розповів, чи буде він приєднуватися до партії «Народний фронт» у подальшому.
Нині партія активно шукає партнерів для нарощування політичних м’язів. Прогнозовано Гриценко знайшов спільну мову з Дмитром Добродомовим та очолюваною ним партією «Народний контроль». Серед імовірних кандидатів на об’єднання – політична сила «Альтернатива» екс-нардепа Єгора Фірсова, Європейська партія України Миколи Катеринчука.
Спільні цінності з політичною силою Анатолія Гриценка можуть мати громадський рух «Хвиля» Віктора Чумака та партія «Рух нових сил» екстрадованого екс-очільника Одеської ОДА Міхеіла Саакашвілі.
Саме політична сила, очолювана Гриценком, на думку експертів, може стати найбільш непрогнозованим явищем під час виборів 2019 року. У разі виходу Анатолія Гриценка в другий тур президентських виборів у його партії може з’явитися ще більше політичних союзників.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»