«Слово і Діло» продовжує цикл розслідувань про те, як парламентські партії витрачають кошти з державного бюджету і як звітують про свої витрати. У попередніх публікаціях журналістка Любов Величко писала про витрати наших з вами грошей «Опозиційним блоком», БПП «Солідарністю», «Радикальної партією Олега Ляшка» та «Народним фронтом». Скоро також буде матеріла про трати «Батьківщини». Сьогодні досліджуємо, на що йдуть гроші «Самопомічі».
Розподіл коштів
Якщо вірити фінансовим звітам, до того, як партія «Самопоміч» отримала державне фінансування, вона існувала лише за рахунок внесків своїх партійців (яких зараз нараховується близько двох тисяч), депутатів різних рівнів (їх у партії півтори тисячі) та активістів.
Люди жертвують небагато – зазвичай в межах від ста до п’ятисот гривень. Більш щедрі внески трапляються, хіба, від керівників фракцій у місцевих радах та депутатів.
Наприклад, у 2 кварталі 2016 року близько двохсот осіб перерахували на рахунки партії 356 тисяч гривень. Значну частину цієї суми (80 тисяч гривень) надав народний депутат Олександр Данченко, 14, 5 тисяч гривень скинув тодішній голова фракції «Самопомочі» у Волинській облраді Михайло Імберовський.
У другому кварталі 2016 року партія відзвітувала Національному антикорупційному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) про свої витрати на скромну суму 360 тисяч гривень, яка покривала лише оренду офісних приміщень та покупку деяких товарів та послуг. А після отримання державного фінансування офіційні витрати дивовижним чином зросли у сто разів – до 42-х мільйонів гривень за квартал.
Голова Виконавчого комітету цієї партії Олег Лаврик пояснює таку величезну різницю у витратах тим, що до моменту створення політичної партії «Самопоміч», її фінансово підтримувала громадська організація із аналогічною назвою.
«До цього часу ГО «Самопоміч» є нашим постійним партнером, – каже Лаврик. – Основні працівники центрального апарату та місцевих осередків були в штаті громадської організації, де і отримували зарплату. Коли у грудні 2012-го була зареєстрована політична партія, ці працівники не були переведені на роботу в партію. Також ГО друкувала газету, вона ж платила за друк. Пізніше ми змінили видавця і почали платити за друк із партійних коштів».
Всього з моменту початку державного фінансування «Самопоміч» відзвітувала про використання 197 мільйонів 222 тисяч гривень. Партія вважає, що витрачає державні кошти прозоріше за всі інші парламентські партії, і навіть виділяє кошти на презентацію фінансового звіту партії у вигляді каталогів.
Більше того, щоб фінансові звіти для НАЗК виглядали ідеально, «Самопоміч» придбала для бухгалтерії комп’ютерну програму для формування звіту, а також наймає консультантів для підготовки документації до зовнішнього незалежного аудиту.
Щоб мінімізувати корупційні ризики, центральний Виконком партії затвердив кілька положень щодо порядку фінансування та проведення закупівель. Тому різні за величиною суми витрат затверджуються по-різному. Витрати до 10 тисяч гривень обласні та місцеві осередки ні з ким не погоджують. Рішення про витрачання суми від 10 тисяч до 200 тисяч приймає лише Виконком; він же укладає договір із постачальником товарів та послуг. Також у партії є довготермінові договори (друк газети чи оренда приміщення), і витрати на суму понад 200 тисяч – усі вони проходять погодження із найвищим керівним органом «Самопомочі» – Політичну раду.
А тепер давайте розберемося детальніше.
Партійні ідеї – в маси
З грудня 2016-го по квітень 2018-го року кожну третю гривню із держфінансування «Самопоміч» витратила на донесення своїх ідей в маси – через власну партійну газету (на папір та друк витратили 59,2 мільйони гривень) та рекламу на радіо, телебаченні та онлайн видання (8,97 мільйони гривень). Крім цього, за кілька десятків тисяч гривень партія періодично рекламує себе в соціальних мережах: Твітері, Фейсбуці та Інстаграмі.
«Самопоміч» рідко розміщує свою рекламу на великих телеканалах; левова частка відеороликів транслюється на десятках регіональних телеканалів, де ефірний час в десятки разів дешевший.
Так, приміром, розміщення відеоролика власного виробництва «Самопоміч. Країна» на телеканалі «Перший міський телеканал. Кривий Ріг» коштувало 4 тисячі 050 гривень, на вінницькому телеканалі «ВДТ» – 2017 гривень. Програму «Самопоміч. Про головне» показали на херсонському телеканалі «Скіфія» всього за 412 гривень, а за трансляцію і виготовлення передачі «З думкою про село» на івано-Франківському радіо «Карпати» партія заплатила 2022 гривень.
«Ми постійно відчуваємо блокаду зі сторони центральних каналів на розміщення інформаційних роликів, – бідкається Олег Лаврик. – І навіть потрапити в новинні блоки для «Самопомочі» доволі складно. Тому ми почали розміщувати інформаційні статті в місцевих газетах. Наприклад, районна газета тиражем дві тисячі примірників, і там десь внизу розміром 15х15 сантиметрів, та ще й великими буквами написано «на правах реклами». І коштує такий блок десь 3000 гривень. Тобто, по 1,5 гривні за блок 15х15 см».
В партії порахували: враховуючи витрати на папір, зарплати редакції, оплату друкарні та розповсюдження, один примірник газети коштує 80 копійок, і це набагато вигідніше, аніж купувати рекламу в інших газетах. Тому зараз, у випуску газети на восьми шпальтах, окрім серйозних новин – про медреформу та ОСББ, партія розважає читачів репортажами про змагання зі швидкісного повзання малюків та статтями про національний стяг та культурні звичаї українців.
Видається газета гігантськими накладами. Наприклад, в останньому тиражі було близько 3,5 мільйонів примірників. Кожен номер газети має 20-30 варіантів верстки – для кожного регіону вміст готують інший, актуальний саме для цієї місцевості.
Кількість газет для різних областей дуже відрізняються. Наприклад, у львівському випуску за серпень 2018-го року 53 тисячі примірників, у дніпровському за вересень 2018-го – 217 тисяч, у київському за жовтень 2018-го – 257 тисяч.
Зараз газета друкується у Тернополі та розповсюджується через «Укрпошту»: газету везуть із друкарні в одне поштове відділення у Тернополі, а звідти вона розвозиться по всім куточкам України.
Гроші – за рейтинг
Половину коштів, отриманих із державного бюджету, партія витрачає централізовано, а решту грошей передає місцевим парторганізаціям, яких нараховується більше чотирьохсот. Розподіл відбувається у відповідності із коефіцієнтом продуктивності роботи кожної організації за попередній період. Один раз в рік ці показники переглядаються.
«У нас є кілька десятків показників, які в сумі дають певну кількість балів: важливо, наприклад, на якому поверсі офіс знаходиться: якщо на третьому – це один бал, якщо на першому – це три бали; також враховуємо кількість виступів депутатів місцевих рад на сесіях; рахуємо кількість отриманих запитів депутатами, кількість зустрічей із мешканцями. Чим більше балів – тим більше коштів отримає осередок», – пояснив Олег Лаврик.
З кожним роком мережа партійних осередків розростається. Разом з тим, збільшуються витрати на зарплати, оренду офісів та автомобілів. Тож не дивно, що у порівнянні із минулим роком, на оренду приміщень для всіх обласних та місцевих осередків партія витратила у другому кварталі 2018-го року в 2,7 рази більше коштів – 2,7 мільйони гривень. При цьому, зарплатний фонд зріс на 70% – до 5,4 мільйонів гривень.
Наприклад, у Київській області в 2017-му році було вісім осередків, а зараз їх уже двадцять три.
«Для того, щоб створити місцевий політичний осередок «Об’єднання «Самопоміч», в першу чергу повинен бути місцевий актив, який власне і є ініціатором створення та має бажання розвивати його у себе в селі, місті чи районі. У нас не має на меті створювати політичні осередки для статистики», – розповідає член виконкому київської обласної організації ПП «Об’єднання Самопоміч» Володимир Притуленко, який відповідає за створення та розвиток міських організацій в області.
Партієць показує кілька десятків пачок роздаткових матеріалів – це брошури по медичній реформі та щодо профілактики цукрового діабету. Їх розповсюджують місцеві осередки та на тематичних зустрічах із виборцями.
«Область проводить 30-40 заходів на місяць. На кожному заході буде десь 30-150 осіб. Тому ця купа розтане десь за тиждень, – каже Притуленко. – Наприклад, до обласної організації «Об’єднання «Самопоміч» звернувся місцевий актив міста Буча із проблемою «довгих» черг у лікарнях. Ми від себе їм запропонували допомогти у проведенні соціального проекту мобільних медичних скринінгів. За два місяці близько 400 людей мали змогу пройти обстеження. В підсумку сформувалася команда з місцевого активу, яка і вирішила створити у себе Бучанську міську організацію «Об’єднання «Самопоміч».
Загалом «Самопоміч» неохоче витрачає кошти на сувенірну продукцію. Футболки, блокноти, теки, візитки, календарі, плакати, значки, ручки виготовляють невеликими партіями – і майже все роздають своїм же партійцям під час форумів та семінарів.
Періодично партія закуповує невеликі партії брошур та листівок на роздачу у наметах. Інколи для проведення акції або змагань замовляють подарункові кубки, медалі та грамоти.
«Робили дитячі розмальовки для шкіл (10 тисяч примірників) – для навчання дорожнього руху дітей початкових класів. По медичній реформі робимо різні буклети. Їх роздаємо в наметах (також куплені за державні кошти) під час проведення експрес-тестів на рівень цукру в крові», – наводить приклади Олег Лаврик.
Щоб на місцях не списували кошти на ФОПи, які не мають ніякого відношення до канцтоварів та сувенірки, партія підписує договори із великими компаніями, які мають розгалужені філії по всій Україні. Так, наприклад, канцтовари закуповують у мережі магазинів «Папірус». Рахунки передаються в центральний офіс. Так само купують воду, цукор, каву.
Щоб розвозити партійну продукцію по офісах, кожен обласний осередок має договір оренди авто. 38 із 43 автівок партія користується безкоштовно – вони належать працівникам офісів.
«Безкоштовну оренду ми оформляємо, коли люди оформляють відрядження, і якщо щось станеться у дорозі, вони більш захищені законом, наприклад, страховка оплачується. В кожній області у нас є одна або дві автівки, – пояснює Олег Лаврик. – Було кілька випадків, коли ми компенсували витрати на ремонт – бо автівки зношуються під час тривалих відряджень. На заміну запчастин 6-7 тисяч гривень виділяємо».
Також із держбюджету покриваються витрати на пальне для орендованих авто. «Самопоміч» підписала довгострокові договори із «Окко» і «WOG». Ці компанії щомісяця дають партії талони на 1000-1500 літрів пального, які розподіляються між офісами відповідно до запитів керівників: по 50-200 літрів.
«Ми принципово не витрачаємо кошти на послуги компаній, дотичних до членів нашої партії. Не розміщуємо рекламу на 24 каналі, який належить лідеру партії. Вони розміщають ролики про нас, але ми не платимо за це коштів. Щоб не було заангажованого ставлення, – продовжує Олег Лаврик. – Навіть приміщення не орендуємо у родичів членів партії за символічні 100 гривень, бо це є комерційний інтерес».
Кадри вирішують все
«Самопоміч» дуже ретельно ставиться до відбору своїх кадрів. Щоб стати членом партії, недостатньо просто написати заяву про вступ – натомість потрібно не менше як півроку доводити свою благонадійність: ходити на зустрічі, акції, працювати у громадських приймальнях. І тільки після цього кандидата зараховують у спеціальний реєстр прихильників, а потім пропонують стати членом партії. Через так звані «політичні жорна» пройшли та отримали партквиток всього дві тисячі прихильників партії.
Але навіть ті, хто пройшов строгий відбір, не можуть розраховувати на розкішні умови праці. Найвищі зарплати – 13-15 тисяч гривень – отримують працівники центрального Виконкому партії у Львові, який складається із кількох департаментів: медійного, юридичного, фінансово-господарського, міжнародного та департамент внутрішньої політики, який займається роботою усіх осередків в Україні.
Наприклад, керівник фінансового департаменту Ірина Камінська працює на повну ставку та отримує 12 тисяч гривень. А керівник Міжнародного департаменту Оксана Сироїд поєднує роботу із посадою керівника Київської міської організації. Оскільки вона є народним депутатом, то по закону не може отримувати зарплату у партії, і працює на волонтерських засадах.
В центральному офісі працює близько півсотні людей. Ще кілька сотень штатних працівників – юристи, медійники, менеджери – знаходяться в регіональних осередках. Саме керівники місцевих осередків подають кандидатури на затвердження в центральний штаб. Тут на них заводять особову справу і офіційно працевлаштовують.
«Штатний розпис всюди різний, бо бюджети відрізняються, і керівники самі розуміють, яку кількість людей вони можуть забезпечити зарплатнею та всім необхідним, – каже Олег Лаврик. – Тому може працювати одна людина, а максимум – в обласних осередках – у Львові, Тернополі, Києві, Житомирі – 15-20 людей. Є і осередки, де працюють депутати, і взагалі не отримують зарплати, але разом із тим багато активістів».
Щоб контролювати усіх штатних працівників, у партії є власна CRM-система – тобто, система внутрішнього корпоративного спілкування та організації роботи. Ще у 2016-му році партія придбала ноутбуки, материнську плату, центральний процесор, ІР-телефонію для внутрішнього користування та інше обладнання для серверної кімнати на суму 2 мільйони 361 тисяч гривень. Програмна продукція обійшлася ще в 3 мільйони 151 тисячу гривень.
CRM-система партії включає «внутрішній фейсбук» та чат, архіви для фото та відео. В ній ведеться облік всіх осередків, листування, календарне планування, нагадування про задачі.
Попри те, що обслуговування та супровід CRM системи щомісячно коштує близько 200 тисяч гривень, керівництво партії вважає, що це дешевше, аніж платити Google-диску за зберігання файлів.
«80-90 тисяч гривень ми раніше платили за зберігання інформації. У нас понад тисячу скриньок було відкрито. Але контролювати і планувати незручно, коли немає єдиної системи. До того ж, наша система більш захищена, – каже Олег Лаврик. – Якщо ми виключимо людину із партії, за дві хвилини мій системний адміністратор виключить його з усіх доступів до документів та даних. Google -докс такої можливості не дає».
Тренування нон-стоп
«Самопоміч» охоче витрачає державні кошти на навчання своїх працівників та депутатів усіх рівнів. В центральному офісі є тренінговий клас, а в штаті партії постійно працює десять тренерів, які викладають в усіх куточках України. В середньому партія проводить 2-3 тренінги на тиждень.
«В результаті місцевих виборів у 2015 році ми маємо депутатів від «Об’єднання «Самопоміч» у місцевих, районних та обласній раді. Всі є членами профільних депутатських комісій, груп, а хтось є керівником фракції, – каже член виконкому Київської обласної організації ПП «Об’єднання Самопоміч» Володимир Притуленко. – Потрібно розуміти, що в університеті на депутатів не навчають. Тому, щоб депутат мав можливість якісно виконувати свої депутатські обов’язки, йому потрібні спеціалізовані знання».
В київському обласному осередку проводять навчання депутатів з бюджетних, земельних, комунальних питань. А голова фракції «Самопоміч» у Переяславській міській раді Максим Іващенко кілька тижнів тому був на тренінгу по цифровій безпеці.
«Тренінг тривав дві години. Під час нього розповідали нам про фішинги, паролі, антивіруси, як сайти перевіряти, як можна заразитися комп’ютерним вірусом», – ділиться враженнями партієць.
Щоб партійці не голодували під час 6-7-ми годинних навчань, «Самопоміч» замовляє кейтеринг – їжу везуть на місце проведення заходу прямо із ресторану. За два роки харчування під час навчань та партійних з’їздів обійшлося платникам податків в суму понад 882 тисячі гривень.
Більше ста разів «Самопоміч» оплачувала послуги закладів харчування. Наприклад, 3 квітня 2017 року в Ірпені партійці залишили у ресторані 34 тисячі гривень, 25 травня 2017 року у Запоріжжі обід обійшовся у 36 тисяч гривень, а 5 липня 2017 року у Кривому розі поїли на 62 тисячі гривень.
Окрім штатних тренерів, із партійцями займаються наймані спеціалісти. На їх послуги партія витратила понад 5 мільйони 722 тисячі гривень. Найдорожчий тренер з усіх – Олександр Лісовик – допомагає партії сформулювати стратегічно важливі напрямки роботи партії та визначити основні меседжі, з якими «Самопоміч» йде на вибори.
Голова Виконкому Олег Лаврик був на більшості тренінгів Лісовика і каже, що wow-ефект від навчання цього бізнес-тренера він відчув: «Він дуже складні речі розставляв завжди по поличкам і акцентував увагу на головному. Він витягував із проблематики ключові речі, аналізує зі сторони. І це дуже корисно – мати погляд зі сторони».
За словами заступника керівника департаменту комунікацій Світлани Крижанівської, окрім іншого, під час тренінгу із Лісовиком партія прийняла кілька рішень стосовно інформаційного наповнення своєї газети: «На цій сесії ми зрозуміли, що нашій аудиторії не цікаві тільки загальнонаціональні теми і заяви. Адже партія має розгалужену систему осередків. І їм цікаво більше що робиться біля їхнього дому. Прийняли рішення робити обласні вкладки – раз на місяць, а потім і двічі на місяць. Ще одне добре рішення – це більше пояснювального контенту. Людям дуже важко розбиратися самим у складно написаних законах та новинах. Тому ми почали більше робити матеріалів, власне, пояснювальних. На сайті, в газеті, почали працювати з продакшном та робити відео, власну теле- та радіопрограму, яку розміщали на регіональних ЗМІ».
Із ключовими спікерами партії та депутатами місцевих рад регулярно проводить індивідуальні медіа-тренінги Любов Сорокіна.
«Ставлять, наприклад, депутата місцевої ради перед камерою. Сорокіна стоїть за камерою, задає питання. І так 2-4 години з кожною особою працює для вироблення публічних навиків та правильної риторики», – пояснює Лаврик.
Окрім усних занять, «Самопоміч» організувала в своїх офісах міні-бібліотеки із розвиваючою літературою: Лі Куан Ю «Із третього світу – у перший», Хіларі Клінтон «Важкі рішення», «Чому нації занепадають?» Дарона Аджемоглу.
В грудні 2016 року партія придбала книжок на 500 тисяч гривень. І тепер в осередках є книжкові стелажі із 28-ма книгами – їх закуповували по 200-300 екземплярів. Члени партії, активісти та працівники можуть взяти літературу додому на тиждень-два.
Армія помічників
Окрім власного штату працівників, «Самопоміч» платить мільйони гривень за послуги цілої армії аналітиків, соціологів та консультантів. Так, з моменту отримання державного фінансування, партія заплатила понад 14 мільйонів 679 тисяч гривень за «інформаційно-консультаційні послуги» та «проведення соціологічних досліджень» десяткам ФОПів, СПД та ТОВкам. 95% цієї суми отримали дев’ять юридичних осіб.
Найбільше коштів отримало «Адвокатське об’єднання «АРІО». З ним «Самопоміч» співпрацює уже два з половиною роки. У центральному виконкомі партії пояснюють свій вибір лояльною вартістю послуг та схожістю поглядів із працівниками фірми.
«90% таких речей (роботу юристів – ред.) ми робимо за рахунок наших штатних працівників, але бувають ситуації, коли потрібно представляти інтереси в суді, і для цього треба мати адвокатське посвідчення. А команда у них там 18-20 людей, які отримують кошти погодинно, – пояснює Олег Лаврик. – «АРІО» представляє інтереси «Самопомочі» в українських судах, а також допомагають у підготовці нормопроектування. Наприклад, працювали з нами над законопроектом «Про банкрутство», «Про вибори за відкритими списками».
Інший юрист – ФОП Тарас Романишин – супроводжує діяльність львівського міського осередку та депутатської фракції у Львівській міській раді: готує ухвали для сесій міської та обласної ради, депутатські запити, відповіді на звернення громадян. За цю роботу він уже встиг отримати 222 тисячі гривень із держбюджету.
Також «Самопоміч» регулярно замовляє соціологічні опитування про суспільно-політичні настрої українців. Левову частку таких досліджень проводить компанія «ФАМА». Таких досліджень за останній рік було проведено дев’ять.
«Ми маємо розуміти, де, в яких регіонах що потрібно підсилювати, що турбує людей: війна, корупція чи тарифи», – пояснює Олег Лаврик, і додає: згідно даних останніх соціологічних досліджень «ФАМА», рейтинг партії «Самопоміч» складає близько 11%.
Чи вірними є розрахунки соціологів «Самопомочі», стане відомо менш, ніж через рік.
Любов Величко, спеціально для «Слова і Діла»
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»