Правоохоронцям знадобилося менше п'яти годин, щоб встановити та затримати підозрюваного у вбивстві активіста Дем'яна Ганула в Одесі. Але протягом останніх десяти років в Україні сталося чимало резонансних вбивств, виконавців та замовників яких так і не змогли встановити. «Слово і діло» вирішило нагадати деякі справи.
Дем'ян Ганул
Одеського активіста Дем'яна Ганула застрелили у центрі міста 14 березня. Завдяки камерам відеоспостереження підозрюваного вдалося встановити протягом кількох годин. Менш як за п'ять годин після вбивства його було затримано.
Підозрюваним виявився військовослужбовець, старший лейтенант Сергій Шалаєв. У липні минулого року його перевели до 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Як повідомили у бригаді, після переведення він практично весь час перебував на лікуванні. З лютого Шалаєв був у розшуку за самовільне залишення частини.
Йому повідомили про підозру в умисному вбивстві, скоєному на замовлення, та незаконному поводженні зі зброєю. Суд заарештував його без права застави. За інформацією ЗМІ, на засіданні суду Шалаєв визнав свою провину.
Правоохоронці розглядають три версії вбивства Ганула: замовне вбивство через професійну та громадську діяльність, вбивство у зв'язку з особистою неприязню та російський слід.
Айдос Садиков
18 червня 2024-го у Києві застрелили казахського опозиціонера та журналіста Айдоса Садикова. Він помер у лікарні 2 липня. Дружина Садикова вважає, що замовником убивства є президент Казахстану Касім-Жомарт Токаєв.
21 червня правоохоронці повідомили, що встановили підозрюваних у замаху. Ними виявилися двоє громадян Казахстану Мейрам Каратаєв 1991 року народження та Алтай Жаканбаєв 1988 року народження. Вони, за даними слідства, приїхали до столиці 2 червня, мешкали в орендованих квартирах та стежили за Садиковим. Після скоєння злочину обидва виїхали з України через кордон із Молдовою.
Пізніше Жаканбаєв здався поліції у Казахстані. Але його відмовилися екстрадувати до України. Обидва підозрювані перебувають у розшуку, триває слідство.
Ірина Фаріон
19 липня минулого року у Львові біля свого будинку було застрелено колишню народну депутатку Ірину Фаріон. Вона померла того ж вечора в лікарні.
25 липня у Дніпрі був затриманий підозрюваний у вбивстві Фаріон – 18-річний В'ячеслав Зінченко. Йому повідомили про підозру у незаконному поводженні зі зброєю, а також у навмисному вбивстві.
Наприкінці грудня справу було передано до суду. «У 2022 році підозрюваний … 18-річний житель міста Дніпро, в одному з месенджерів став учасником групи, яка пропагує культ насильства та жорстокості, а також расової, національної та релігійної нетерпимості. Крім того, в 2024 році він приєднався до ще однієї групи, пов'язаної з російською неонацистською організацією. Під час перебування у цих групах у підозрюваного виникла особиста неприязнь до Ірини Фаріон через її активну позицію щодо захисту української мови та культури. На думку зловмисника, своїми діями вона розколювала народну єдність – через це у нього виник намір убивства громадської діячки», – вважає слідство. Після підготовки Зінченко застрелив Фаріон. Він своєї провини не визнає.
Олесь Бузіна
Журналіста Олеся Бузину застрелили біля його будинку 16 квітня 2015 року у Києві.
18 червня тодішній глава МВС Арсен Аваков заявив про розкриття злочину та затримання підозрюваних: Дениса Поліщука та Андрія Медведька, які на той момент були бійцями батальйону МВС «Гарпун».
Розслідування було завершено у 2017 році. Суд затягнувся на роки.
Павло Шеремет
Автомобіль журналіста Павла Шеремета підірвали у центрі Києва 20 липня 2016 року. Він помер на місці у машині швидкої допомоги.
Слідство встановило, що до днища авто було прикріплено вибухівку: саморобна бомба мала потужність близько 500 г у тротиловому еквіваленті, вибух був направлений таким чином, щоб точно вбити водія.
Правоохоронці розглядали дві версії вбивства: через професійну діяльність Шеремета та з метою дестабілізації ситуації в Україні.
Наприкінці 2019 року правоохоронці назвали підозрюваних у вбивстві: військовий та лідер гурту Riffmaster Андрій Антоненко, кардіохірургиня та волонтерка Юлія Кузьменко та військова медсестра Яна Дугар.
У підозрі Антоненка йшлося, що він, «захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи величність арійської раси, розмежування суспільства за принципом національної належності, прагнучи зробити свої погляди об'єктом уваги громадськості, вчиняючи свої дії, щоб привернути увагу громадськості до певних політичних переконань… вирішив створити організовану групу, щоб у її складі вчинити вбивство журналіста Шеремета».
Згодом текст підозри змінили. Антоненка слідство вважало одним із виконавців злочину, а не організатором.
За кілька років справа в суді фактично розвалилася, зараз її розгляд призупинили, оскільки Антоненко та Дугар проходять військову службу.
Денис Вороненков
Колишнього депутата російської Державної думи Дениса Вороненкова застрелили у центрі Києва 23 березня 2017 року. Кілера – колишнього військового Нацгвардії Павла Паршова – на місці злочину застрелив охоронець Вороненкова.
Пізніше були затримані двоє підозрюваних – Ярослав Тарасенко та Олександр Лось. У грудні 2021 року Тарасенка, який був водієм кілера, засудили до 12 років колонії. При цьому Лося, якого звинувачують у стеженні за Вороненковим, виправдали.
Олександр Хараберюш
31 березня 2017 року в Маріуполі підірвали автомобіль військовослужбовця Олександра Хараберюша, який працював у контррозвідці СБУ.
У жовтні за підозрою у вбивстві СБУ затримала жительку Донецьку Юлію Прасолову. У слідства було відео, як вона встановлює вибухівку на автомобілі Хараберюша. Організатором теракту було визнано бойовика на прізвисько «Ленін», який керував центром спеціальних операцій «МДБ ДНР», створеного під кураторством російських спецслужб.
У жовтні 2018 року Іллічівський райсуд Маріуполя засудив Прасолову до 12 років із конфіскацією за вбивство Хараберюша.
Максим Шаповал
27 червня 2018 року у Києві підірвали офіцера-розвідника Міноборони Максима Шаповала. Основною версією теракту було названо російський слід.
У квітні 2019 року в Службі безпеки повідомили, що вибухівку в автомобіль заклав житель Донецька, співробітник «МДБ ДНР» Олег Шутов. Організатором теракту назвали начальника департаменту контррозвідувальних операцій російської ФСБ генерал-лейтенанта Дмитра Мінаєва. Вони у розшуку.
Тимур Махаурі
8 вересня 2017 року у центрі столиці підірвали автомобіль Тимура Махаурі – громадянина Грузії, колишнього бійця добровольчого батальйону імені Джохара Дудаєва.
На даний момент виконавець та замовники цього вбивства залишаються невідомими. У СБУ після вбивства заявляли, що на Махаурі «полювали» російські спецслужби.
Аміна Окуєва
30 жовтня 2017 року на Київщині розстріляли автомобіль, в якому перебували Аміна Окуєва та Адам Осмаєв – чеченські добровольці з батальйону Джохара Дудаєва. Осмаєва було поранено, Окуєва загинула на місці.
Правоохоронці розглядали, що за вбивством можуть стоять як російські спецслужби, так і чеченські військові.
В 2020 році було затримано підозрюваних у вбивстві, серед них Ігор Редькін. На момент повномасштабного вторгнення росії він був під домашнім арештом і зміг залишити Україну. Зараз він переховується в Угорщині, але місцева влада відмовилася його екстрадувати.
Катерина Гандзюк
Активістку Катерину Гандзюк облили кислотою у Херсоні 31 липня 2018 року. Вона померла у лікарні 4 листопада.
Замовником вбивства є колишній голова Херсонської облради Владислав Мангер, співорганізаторами – експомічник нардепа Ігор Павловський та радник голови Херсонської облради Олексій Левін.
Також виконавцями у справі проходили Микита Грабчук, Володимир Васянович, В'ячеслав Вишневський, Віктор Горбунов та Сергій Торбін. Вони визнали провину та пішли на угоду зі слідством, отримавши від 3 до 6,5 років в'язниці.
Павловський отримав умовний термін через замовчування фактів нападу на Гандзюк. 26 червня 2023 року суд засудив Мангера та Левіна до 10 років позбавлення волі, захист подав апеляції.
Нагадаємо, «Слово і діло» аналізувало, як політики виконують обіцянки, пов’язані з резонансними злочинами.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»