Вітренко Наталія Михайлівна
- Голова Прогресивної соціалістичної партії України
Досьє
Народилася в м. Києві.
1977-1979 - молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Українського НДІ науково-технічної інформації Держплану УРСР.
1979-1989 рр. - доцент кафедри загальної теорії статистики Київського інституту народного господарства.
1989 -1994 рр. - старший науковий співробітник, докторант Ради по вивченню продуктивних сил України АНУ.
06.1994 - 01.1995 рр. - радник з соціально-економічних питань Голови Верховної Ради та лідера Соцпартії Олександра Мороза.
1994 - 04.2002 рр. - народний депутат України 2, 3 скликань.
04.1996 р. - разом з Володимиром Марченком створює Прогресивну соціалістичну партію України (ПСПУ).
1999 р. - кандидат на пост Президента України.
2002 р. - очолила виборчий "Блок Наталії Вітренко".
2005 р. - директор Центру стратегічних досліджень редакції партійної газети "Досвітні вогні". 2007 р. - обрана співголовою Соцінтерну СНД.
11.2009 р. - кандидат на пост Президента України.
Освіта
Київський інститут народного господарства (КІНГ), 1976 г ., обліковий факультет.
Доктор економічних наук.
Новини
Слово і Діло представляє щоденний подкаст Словом. Ми зібрали для вас головні факти та цифри попередньої доби, щоб можна було не тільки читати, а й слухати про важливе, не відволікаючись від щоденних справ.
Слово і Діло представляє щоденний подкаст Словом. Ми зібрали для вас головні факти та цифри попередньої доби, щоб можна було не тільки читати, а й слухати про важливе, не відволікаючись від щоденних справ.
Слово і Діло представляє щоденний подкаст Словом. Ми зібрали для вас головні факти та цифри попередньої доби, щоб можна було не тільки читати, а й слухати про важливе, не відволікаючись від щоденних справ.
Заборона КПУ спричинила серйозний вакуум серед партій лівого спрямування. Однак виборець, який традиційно голосував за комуністів, нікуди не подівся.
Головний комуніст України Петро Симоненко уклав політичний «шлюб» з лідером прогресивних соціалістів – Наталією Вітренко. Загалом же, до політичного об’єднання «Ліва опозиція», крім КПУ та ПСПУ, увійшли ще три ліві партії та 13 громадських організацій.
Невеликі партії одна за одною заявляють про «нових осіб» і ставлять перед собою амбітні цілі й завдання на наступних позачергових парламентських виборах