Революція Гідності принесла Україні не лише зміну влади й політичного курсу, але й нові виклики, встояти перед якими без участі Верховної Ради було б неможливо. На жаль, геть не з усіма з цих завдань український парламент впорався. В попередньому матеріалі з циклу «25 вирішальних законів незалежної України» ми говорили про процеси, що передували Євромайдану. В нашому завершальному огляді пропонуємо відсторонено проаналізувати те, що відбулося після нього.
Люстрація
Цим модним словом був названий закон України «Про очищення влади», який був ухвалений Верховною Радою 16 вересня 2014 року. Визначним його робить те, що він став першим ухваленим законом, який був розроблений громадськими активістами.
Певна річ контроль Банкової над розробниками законопроекту був стовідсотковим. На етапі між першим та другим читаннями законопроект був відкоригований у потрібний для Президента спосіб. Саме тому Гарант не підпадає під його дію й на додачу ще має преференції щодо визначення «обраних», яких також омине «каральний меч люстрації».
Люстрація в Україні: чому не діє закон «Про очищення влади»?«Слово і Діло» назвало основні причини того, чому в Україні за фактом не працює закон про люстрацію, врахувавши критику та пропозиції експертів.
До речі, закон був розкритикований європейськими експертами та Венеціанською комісією. Його можна було написати так, щоб він реально працював, проте Єгор Соболєв, вочевидь, не бажав, щоб на його майданчику піарився хтось інший. Тому й не допустив до законопроекту нікого з тих, хто теоретично міг його поліпшити.
Як результат, маємо 231 голос Верховної Ради «за» й майже таку ж кількість програних судових позовів через недолугість закону.
Закон про тимчасово окуповані території
Цей закон потрапив до цього списку не через те, що він є таким, яким потрібно пишатися, а через те, що його не потрібно забувати: він створив прецедент. Україна втратила контроль над частиною своєї території й нові правовідносини, що виникли в зв’язку з цим, потрібно було якось врегульовувати. Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах цього режиму, дотримання та захисту прав і свобод людини та громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Закон ледве вдалося проголосувати у Верховній Раді України, де ще два місяці до цього «регіонали» мали майже конституційну більшість. 15 квітня 2014 року закон був остаточно ухвалений 228 голосами народних обранців.
Децентралізація
Вступаючи на високу посаду Президента України, Петро Порошенко визначив як свою стратегічну мету проведення широкої реформи з децентралізації влади, зменшення повноважень центру з одночасним розширенням повноважень на місцях. Ідея загалом правильна, тож вона отримала широку підтримку громадськості. Група із сотні поважних та авторитетних юристів публічно проводила засідання, обговорення та круглі столи, готуючись подати проект закону про внесення змін до Конституції.
Однак після того, як Президент вніс оспіваний проект, виявилося, що він не дає широких повноважень на місця, а навпаки – так посилює центральну гілку влади, що в Ростові один завгар, мабуть, відчув себе лузером...
Українські президенти не мають звички виконувати свої програмні обіцянкиПрограмні обіцянки перших трьох президентів України – Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми й Віктора Ющенка – здебільшого провалені.
Потім розробники законопроекту ще згадали про Мінські угоди й включили до оновленого проекту змін до Конституції норму про особливий порядок здійснення місцевого самоврядування в ОРДЛО. Це створило майданчик для піару «РПЛ» та «Батьківщини» в парламенті, а поза ним «завдяки» цій нормі активізувалася «Свобода». Риторика останніх зводилася до того, що Президент, пропонуючи спеціальний статус для ОРДЛО, нібито «здає» країну.
Порошенко відчував істотний брак підтримки й вирішив шукати її у своїх колишніх колег – фракції «Опозиційного блоку». Для голосування за попереднє схвалення проекту був вибраний останній день другої сесії Верховної Ради. Це було потрібно для того, щоб остаточно проголосувати проект на третій сесії.
Під ВРУ традиційно зібрався велелюдний мітинг, під час якого один із протестувальників, колишній боєць батальйону «Січ», дістав із рюкзака бойову гранату й кинув її просто в групу бійців Нацгвардії. В результаті один молодий наївний хлопець забрав життя чотирьох інших...
А Верховна Рада потішила самолюбство Порошенка, попередньо підтримавши проект змін до Конституції в частині децентралізації. Інших наслідків за рік потому проект так і не має.
Визнання Російської Федерації країною-агресором
Постанова про звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, парламентів держав світу про визнання Росії державою-агресором була тим ключовим актом, який необхідно було ухвалити з метою юридичного закріплення позиції України на міжнародній арені, адже юридично Україна не потерпає від воєнної агресії, натомість у нас іде антитерористична операція.
Захід досі вважає РФ агресором щодо Криму, але не щодо Донбасу – експертСпеціаліст проаналізував заяву глави МЗС Німеччини, який виступив за більш тісну співпрацю з РФ і заявив, що не підтримує ізоляцію Росії.
У зверненні ВРУ просить визнати РФ державою-агресором, що всебічно підтримує терористів та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, та визнати «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями. Також ВРУ просить обмежити повноваження російської делегації ПАРЄ доки Москва не припинить ігнорувати міжнародні вимоги.
З цього питання Верховна Рада досягла компромісу між членами коаліції, а от опозиційні сили, певна річ, відмовилися підтримувати проект. Постанову було ухвалено 27 січня 2015 року.
Угода про асоціацію з ЄС
Прагнення багатомільйонного народу, котрий пройшов через полум’я Майдану, прогнав диктатора й відважно боронить свою незалежність на фронті, отримали юридичне підтвердження 16 вересня 2014 року, коли Верховна Рада України одночасно з Європарламентом ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Документ доволі складний та змістовний – близько 900 сторінок тексту. Те, як він працює та як він вплине на життя нашої країни сьогодні мало хто може пояснити.
З одного боку, Україна отримала омріяну асоціацію з ЄС, а з іншого – виявилося, що потрібно ще, щоб Угоду ратифікували всі країни-члени Європейського співтовариства... А тут голландці зі своїм референдумом, потім британці з «Брексітом»... А ще виявилося, що наші товари просто так не потрапляють до Європи, тому що там існують такі складні для українського виробника поняття, як квоти та сертифікація. Загалом до перемоги ще далеко, однак був і приємний момент: всі депутати сьомого скликання мали шанс закарбувати свої імена в історії, проголосувавши за Угоду про асоціацію. Цим скористалися 355 народних обранців.
Закон про декомунізацію
Ще один знаковий здобуток Революції Гідності – закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки. Цей закон опинився в списку 25 найбільш широко застосовуваних серед усіх законів, які буди ухвалені протягом останніх двох із половиною років.
«Ленінопад»: скільки пам'ятників Леніну знесено в Україні? ІнфографікаСтатистика знесення пам'ятників Володимиру Леніну в Україні за 2 останні роки – від київського до запорізького.
Саме через цей закон припинила діяльність Комуністична партія України, а мешканці Кропивницького почали кепкувати над мешканцями Горішніх Плавнів.
Незважаючи на протести жителів окремих міст і застереження європейських колег про порушення Європейської конвенції з прав людини, закон був ухвалений і «ленінопад» пронісся Україною, зруйнувавши все, пов’язане з комуністичним режимом, окрім «Ленінської Кузні» та «Батьківщини-матері». Закон підтримали 254 народних обранця.
І наостанок. Верховна Рада України, як і будь-який інший парламент світу, виконує дві основні функції – законодавчу й представницьку, причому друга є своєрідною передумовою легітимності першої. Отже, перш ніж лаятись на народних обранців та ганьбити ухвалені ними закони, давайте затямимо собі: Верховна Рада – лакмусовий папірець, що викриває справжню сутність сьогоднішнього українського суспільства, його очікування й вади.
Микола Мельник, Сергій Назаренко, Валентин Гладких, аналітична група «Левіафан», спеціально для «Слова і Діла»
ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS
та стежте за останніми новинами та аналітикою від «Слово і діло»