30 травня низка праворадикальних організацій, серед яких – ВО «Свобода», «Правий сектор» і «Національний корпус», вимагаючи від депутатів Львівської облради схвалити маніфест до влади, вдерлися до сесійної зали. Після чого голова обласної ради Олександр Ганущин закрив засідання сесії, а начальник штабу «Національного корпусу» Львівщини Святослав Сірий, скориставшись нагодою, оголосив вимоги маніфесту: націоналізувати російський капітал в Україні; припинити зростання комунальних тарифів; продовжити чинний мораторій на продаж землі; оголосити амністію учасникам АТО, засудженим по кримінальних справах.
У результаті під час сутичок в облраді постраждало 15 осіб, з них 12 поліцейських і три цивільні жінки, а правоохоронцями відкрито п'ять кримінальних проваджень. Втім, потенційні наслідки від подібного перформансу можуть мати значно тривалий і небезпечніший ефект.
По-перше, вкотре окремі політичні сили не гребують вдаватися до насилля для нав'язування своєї волі суспільству в обхід установлених Конституцією України і чинним законодавством процедур. Замість того, щоб іти на вибори, перемагати, формувати більшість бодай на місцевому чи регіональному рівні, всілякі політичні маргінали намагаються нав'язувати свою волю легальним і легітимним органам влади. То, може, дійсно – нащо ті вибори?
По-друге, виступаючи від імені всього народу чи місцевої громади, до насилля вдаються політичні сили, електоральна підтримка яких, за винятком хіба що ВО «Свобода», дозволяє зараховувати їх до «маргіналів». Про яку підтримку місцевою громадою дій молодиків може йтися, коли значна частина учасників безладу, за свідченням очевидців, були привезені з інших регіонів України. На Львівщині, яку називають українським П'ємонтом, не лишилося патріотів? Невже всі пішли в АТО, через що виникла необхідність імпортувати «патріотів» з Київщини і Харківщини?
По-третє, м'яко кажучи, дикий вигляд мають деякі вимоги «активістів» – на кшталт «звільнити учасників АТО, засуджених за кримінальні злочини». За які саме злочини? Зґвалтування, розбій, рекет? З якого часу такі дії стали ознакою патріотизму?
По-четверте, чому вимоги висуваються саме до депутатів Львівської обласної ради? Чому не Чернівецької чи Вінницької? Та і взагалі, може, «активістам» і «патріотам» перед тим, як висувати вимоги депутатам обласної ради, варто було б ознайомитись з чинним законодавством та з`ясувати бодай для себе, чи входить до повноважень органів місцевого самоврядування звернення до влади з вимогами звільнити учасників АТО, засуджених за кримінальні злочини?
І насамкінець, як далеко готові піти «активісти» і «патріоти», вимагаючи від влади задоволення своїх вимог? Коли чекати на захоплення пасажирських літаків з вимогами звільнити із в'язниць «борців проти режиму»?
Словом, попри величезну кількість запитань до нинішньої влади, яка насправді малоефективна у вирішенні сили-силенної питань, що їх поставила на порядок денний Революція Гідності, дії окремих політичних сил дають підстави сумніватися в адекватності людей, причетних до таких перформансів. З огляду на це подібним діям має бути жорстко покладено край, а всі причетні повинні бути притягнуті до відповідальності безвідносно до їхньої світоглядної чи ідеологічної позиції. Закон мусить бути один для всіх. Зокрема й для тих, хто намагається паразитувати на патріотизмі.
Валентин Гладких, спеціально для «Слово і Діло»
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»