У жовтні думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій як умови перемир’я заради негайного припинення вогню розділилися рівно навпіл. Водночас кожен п’ятий опитаний (19%) вважає такий варіант цілком прийнятним заради якнайшвидшого закінчення війни.
Про це свідчать дані соціологічного дослідження, проведеного на замовлення «Слово і діло» з 25 жовтня по 1 листопада 2026 року методом онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети 1200 респондентів віком 18 років та старше по всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій (статистична похибка – з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%) на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Так, у жовтні в Україні соціологи зафіксували абсолютний паритет між прихильниками та противниками поступок щодо територій. Структура поглядів респондентів у жовтні 2026 року виглядає наступним чином:
Неприйнятно сумарно становить 45%, з яких «скоріше неприйнятно» (29%) – найпоширеніша позиція, обгрунтована застереженням щодо заохочення агресора до нових нападів; «категорично неприйнятно» (16%) – позиція прихильників продовження війни щонайменше до відновлення кордонів 2022 року.
Прийнятно за різних умов сумарно становить 45%, з яких «цілком прийнятно заради якнайшвидшого закінчення війни» (19%) – частка прихильників безумовного припинення вогню, яка демонструє певно зростання у жовтні; «прийнятно як вимушене заморожування» (19%) – компромісний варіант, що передбачає тимчасовий характер рішень без офіційної відмови від територій (показник повернувся до рівня показників весняних хвиль); «прийнятно лише за умови членства в НАТО та ЄС» (7%) – найменш представлена компромісна альтернатива.
Частка респондентів без сформованої позиції (важко відповісти) становить 10%.
Динаміка за вісім хвиль спостережень (березень–жовтень 2026 року) засвідчує помітний структурний зсув у середині табору прихильників компромісу.
Після літнього піку вимушеного «заморожування» (25% у серпні) у жовтні зафіксовано спад інтересу до цієї опції до 19% на тлі зростання частки готових до безумовного припинення вогню (з 15,5% до 19%).
Водночас сумарна частка супротивників поступок дещо знизилася (до 45% з 49,5% у вересні), а частка тих, хто припускає компроміси, зросла до 45% (з 43,5%), що вперше за вісім хвиль зафіксувало повний паритет між двома таборами. Оскільки зміни окремих показників перебувають на межі статистичної похибки, загальна картина характеризується збереженням балансу думок із тенденцією до зростання прагматизму серед прихильників якнайшвидшого миру навіть за умови втрати підконтрольних територій.
Аналіз даних за вісім хвиль спостережень (березень – жовтень 2026 року) засвідчує подальше зміцнення тренду на прагматизацію суспільних уподобань.
«Заморожування» конфлікту з гарантіями безпеки (34%) – варіант припинення бойових дій за фактичною лінією фронту (без офіційної відмови від територій, але з гарантіями від Заходу) закріпив абсолютне лідерство, досягнувши пікового значення (34% проти 32% у вересні та 26,5% у липні). Відрив від найближчих альтернатив зріс до 13,5%.
Повернення до лінії 23 лютого 2022 року (20,5%) – частка респондентів, які вважають оптимальним повернення до лінії розмежування станом до повномасштабного вторгнення з подальшим дипломатичним вирішенням статусу Криму та ОРДЛО, знизилася до мінімальних 20,5% (проти 24% у вересні).
Повне звільнення до кордонів 1991 року (20,5%) – вимога звільнення всіх територій до кордонів 1991 року перед початком будь-яких переговорів продовжила зниження й досягла свого рекордно низького показника за всі вісім хвиль (20,5% проти 22% у вересні та 26,5% у липні).
Припинення вогню на будь-яких умовах (17%) – частка прихильників зупинення бойових дій заради збереження життів дещо зросла після п’яти місяців стабільності (17% у жовтні проти 15% у вересні).
«Важко відповісти» (8%) – частка респондентів без сформованої позиції залишається у звичному діапазоні (8% проти 7% у вересні).
Також у жовтні відбулося розшарування між прагматичним консенсусом та іншими сценаріями. Варіант «заморожування» за лінією фронту із західними гарантіями безпеки остаточно закріпився як безальтернативний лідер (34%). Натомість сценарії повернення до ліній 2022 року та кордонів 1991 року вперше зрівнялися на мінімальній позначці у 20,5% кожен, що свідчить про поступове зниження частки тих, хто вважає передумовою миру відновлення контролю над територіями у тих чи інших межах.
Нагадаємо, «Слово і діло» опублікувало результати восьмої хвилі власного соціологічного опитування. Друга частина присвячена ціні миру, референдуму щодо угоди та готовності до служби.
Зокрема, соціологи з’ясували, що на Сході України найбільша частка громадян готова підтримати мирну угоду із зупинкою бойових дій по лінії фронту, тоді як на Півночі та Півдні спостерігається найвищий рівень невизначеності.
Крім цього стало відомо, якби референдум щодо мирної угоди відбувся найближчим часом, 54% українців готові були б проголосувати за домовленості, які передбачають зупинку бойових дій по лінії фронту, збереження українського суверенітету над окупованими територіями де-юре та отримання гарантій безпеки від США і Європи.
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції «Слово і діло» – у Telegram-каналі Pics&Maps.
ЧИТАЙТЕ у TELEGRAM
найважливіше від «Слово і діло»