Генсек НАТО Марк Рютте визнав присутність військ Північної Кореї у Курській області рф та назвав це «значною ескалацією». За даними українського ГУР, ці війська перекидаються на Курщину вантажівками із цивільними номерами, без належних супровідних документів. Це означає, що, попри широкий розголос, північнокорейські війська будуть використовуватись у рф під чужим прапором.
Участь армії КНДР у російсько-українській війні обговорюється протягом останніх кількох тижнів. З погляду Москви, формальний привід для такої участі існує. Між росією та КНДР укладений широкий міждержавний договір, який вже був ратифікований Держдумою рф. Однією з опцій цього документу є взаємна допомога, яка має бути надана у разі агресії щодо однієї з країн-учасниць цієї угоди.
Позаяк ЗСУ присутні на території Курської області рф, участь військ Північної Кореї відповідає умовам цього міждержавного документу. Підкреслюємо, мова йде поки що про присутність військ КНДР саме у Курській області.
За даними ГУР, є і інші мотиви участі армії Північної Кореї у російсько-українській війні. Це бажання диктатора Північної Кореї Ким Чен Ина перейняти сучасний бойовий досвід, а також отримати від росії ракетні та ядерні технології. Своєю чергою, це все неабияк бентежить Республіку Корею, яка неодноразово повідомляла про перекидання військ КНДР на територію рф, називаючи навіть їхню кількість – до 12 тис. особового складу. Ці підрозділи проходили додаткову підготовку на п’яти полігонах у східній частині росії.
Попри існування міждержавних домовленостей, росія та КНДР не бажають афішувати присутність військ Кім Чен Ина на території рф. У мережі вже з’являлися відео, на яких північних корейців перевдягають у форму російської армії. За даними ГУР, їм даватимуть фальшиві документи російських громадян – представників народів, котрі за своєю зовнішністю схожі на корейців.
Такий крок дозволяє відкинути всі звинувачення, щодо прямої участі військ КНДР у російсько-українській війні. «Добровольці», «зелені чоловічки», «іхтамнєти» – добре знайомий нам формат роботи під чужим прапором ще з часів окупації Криму. Перекидання цих військ у Курську область теж здійснюється таємно. Як повідомляє ГУР, найманців з КНДР перевозять на фронт вантажівками з цивільними номерами, без відповідних супровідних документів.
Якщо поставити себе на місце представників Москви, подібний формат участі північних корейців на війні є доволі продуманим. Попри те, що у світі всі добре знають, що це – війська КНДР, довести їхню участь дуже важко. В полон їм здаватися заборонено (родини цих бійців, за даними ГУР, перебувають у заручниках), а за документами це – громадяни рф. При цьому їм не треба платити підйомні, не треба платити зарплату, не треба виконувати фінансові зобов’язання перед родинами у разі загибелі. Плата за їхню участь у бойових діях відправляється до КНДР, де її розподіляють за призначенням. Або не розподіляють – кого це хвилює.
Вдало був обраний і час для цієї участі. США «замкнулися у собі» в очікуванні результатів виборів президента. А НАТО в особі генсека Марка Рютте лише 28 жовтня визнала присутність військ Північної Кореї у Курській області. Якими будуть подальші дії НАТО, особливо з огляду на бездіяльність Вашингтона – прогнозувати важко. От і виявляється, що Україна справді протистоїть вже двом диктаторським режимам – росії та Північній Кореї. Причому полем для цих боїв стане територія саме рф. Сценарій, який ще півроку тому навіть важко було собі уявити.
Якими будуть ці бої? Поки що це рівняння з кількома невідомими. По-перше, які саме війська прибули у росію? На це є різні думки. Є інформація про підготовлених спецпризначенців, які будуть воювати так, щоб не зганьбити товариша Ина. А є інформація про простих призовників. Відтак, підготовка, можливості та морально-психологічний стан цих підрозділів буде абсолютно різний. А значить різними будуть і результати їхнього бойового застосування. Будь-яка однозначна оцінка наразі дуже передчасна.
Але навіть якщо вони й не братимуть безпосередньої участі у штурмах, 12 тис. північних корейців – це та сила, яка дозволить росіянам вивільнити резерви, та перекинути їх, наприклад, у Донецьку область. Де і без того ситуація вкрай важка.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло»